КПК не передбачає необхідності доведення факту домашнього насильства певним видом доказів

Діяння і наслідки, зазначені в ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню та оцінюванню, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК. Систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.

Обставини справи: ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він систематично у період із 11.06.2020 до 19.10.2020 вчиняв психологічне насильство щодо своєї
колишньої дружини ОСОБА_2, що призвело до психологічних страждань у неї,
погіршення психологічного самопочуття, якості життя, яке виразилося у формі
втоми, фізичного дискомфорту, негативних переживань, втрати повноцінного сну, відпочинку, позитивних емоцій.

Так, 11.06.2020, 17.06.2020 та 02.07.2020 ОСОБА_1 безпричинно сварився зі своєї колишньої дружиною ОСОБА_2, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, завдаючи шкоди психологічному здоров’ю потерпілої, за що 24.07.2020,
28.08.2020 та 29.09.2020 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

19.10.2020 ОСОБА_1, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, належних висновків не зробив, і, діючи
систематично, знову прийшов до місця проживання колишньої дружини ОСОБА_2, де голосно стукав у вікна будинку, намагався пройти до хати, вчинив сварку зі своєю донькою ОСОБА_3 і колишньою дружиною ОСОБА_2, ображав останню нецензурною лайкою та висловлював погрози вбивством та спалюванням.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_1 за ст. 126-1 КК.

Апеляційний суд скасував вирок щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 417 КПК у зв’язку з відсутністю в діянні
ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС встановила, що при розгляді
кримінального провадження апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Апеляційний суд, мотивуючи своє рішення про закриття кримінального провадження, зазначив, що за всі правопорушення, вчинені до 19.10.2020, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності, і на нього було накладено адміністративні стягнення, які він відбув. Водночас, вчинення домашнього насильства 19.10.2020 не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, через відсутність обов’язкової ознаки об’єктивної сторони як систематичність, виходячи з принципу «non bis in idem», тобто неможливості притягнення до юридичної відповідальності вдруге за ті правопорушення, за які він вже поніс відповідальність. До того ж, апеляційний суд вказав, що встановлені судовими рішеннями факти домашнього насильства у справах про адміністративні правопорушення за ст. 173-2 КУпАП не створюють преюдицію системності психологічного насильства, визначеної у диспозиції ст. 126-1 КК як ознака кримінально-караного діяння.

Однак такі висновки суду апеляційної інстанції помилкові, оскільки не ґрунтуються ні на законі України про кримінальну відповідальність, ні на фактичних обставинах провадження.

Зокрема, посилаючись на відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального
правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, апеляційний суд указав, що за три
епізоди домашнього насильства ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної
відповідальності, а вчинення після цього ще одного епізоду не становить
систематичності діяння, яке є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони
кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.

У провадженні щодо ОСОБА_1 апеляційний суд неправильно встановив, що винувата особа фактично за те саме діяння вдруге притягується до кримінальної
відповідальності після накладення на неї адміністративного стягнення.

За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису
або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа
може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами
адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2
КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим
чи систематичним.

Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає
повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності
досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров’я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії
вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб. При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав ВС (справа No583/3295/19, провадження No51-6189км20). Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку.

Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають
необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом
доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК.

Тобто факт документування домашнього насильства має значення для
доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом
докази, тому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факти актів насильства. Відповідно систематичність домашнього насильства, яке наполегливо продовжує вчиняти винувата особа, у тому числі, але не виключно, може бути підтверджена попереднім притягненням її до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

За таких обставин те, що особу раніше притягували до адміністративної
відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, не виключає наявності в її діях складу кримінального правопорушення, якщо вона продовжує вчиняти домашнє насильство, кількість епізодів яких загалом не менше трьох і ці систематичні дії потягли наслідки, визначені ст. 126-1 КК.

Тобто попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, як про це вказано в ухвалі суду апеляційної інстанції, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Відповідно обов’язковою ознакою об’єктивної сторони кримінального
правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, є також наслідки у вигляді фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. При цьому шкода фізичному або психологічному здоров’ю потерпілої особи, яка могла бути чи завдана потерпілій особі, передбачена як наслідок адміністративного правопорушення, передбаченого 173-2 КУпАП, не охоплюється поняттям «фізичні або психологічні страждання, втрата працездатності, емоційна залежність, погіршення якості життя потерпілої особи», що є наслідком кримінально-караних діянь, визначених ст. 126-1 КК, на чому також раніше наголошував ВС (справа No 583/3295/19, провадження No 51-6189км20).

Одночасно за встановленими судом першої інстанції обставинами, вказаними у вироку, ОСОБА_1 11.06.2020, 17.06.2020, 02.07.2020, перебуваючи за місцем проживання своєї колишньої дружини ОСОБА_2, вчиняв з останньою сварки,
висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого умисно завдав
шкоди психологічному здоров’ю потерпілої, за що постановами місцевого суду від 24.07.2020, 28.08.2020 та 29.09.2020 був притягнутий до адміністративної
відповідальності за скоєння правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, з накладенням на нього адміністративних стягнень у виді штрафу в розмірі 170, 340, 680 грн відповідно. Однак, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 належних висновків
для себе не зробив та 19.10.2020 знову прийшов до місця проживання колишньої
дружини ОСОБА_2, голосно стукав у вікна будинку, намагався пройти до хати,
вчинив сварку зі своєю донькою ОСОБА_3 і колишньою дружиною ОСОБА_2, ображав останню нецензурною лайкою, та висловлював погрози вбивством та спалюванням.

Систематичні протиправні дії ОСОБА_1 призвели до психологічних страждань
останньої та погіршення якості її життя, яке виразилося у формі втоми, фізичного
дискомфорту, негативних переживань, втрати повноцінного сну, відпочинку,
позитивних емоцій.

Відповідно до встановлених судом обставин, вчиняючи домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2, ОСОБА_1 кожного разу завдавав шкоди її психологічному здоров’ю, проте він продовжив свої протиправні дії, та 19.10.2020 знову вчинив домашнє насильство, і систематичність застосованого до потерпілої психологічного насильства викликало у неї психічні страждання та погіршення якості її життя.

Проте апеляційний суд розглянув дії ОСОБА_1, вчинені 19.10.2020, як окремий
епізод домашнього насильства, і не порівняв фактичних обставин правопорушення в адміністративному та кримінальному провадженнях, не з’ясував наявність у цьому конкретному провадженні умов, які не виключають подвійного провадження в рамках кримінального та адміністративного права, не врахував, що за фактом домашнього насильства 19.10.2020 ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувався, його систематичні дії потягли психологічні страждання ОСОБА_2 і погіршення якості її життя, тобто спричинили наслідки, які не охоплюються ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Неврахування зазначених обставин зумовило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

До того ж апеляційний суд, постановляючи своє рішення про відсутність у діях ОСОБА_1 складу указаного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, навів мотиви, які неправильно відображають елементи об’єктивної
сторони цих дій, внаслідок чого ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам
ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Детальніше з текстом постанови ВС від 14.06.2022 у справі No 585/3184/20 (провадження No 51-5266км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105301745.