Лікарська таємниця. Забезпечення права на збереження медичної інформації про пацієнта. Міжнародна судова практика: адвокат Вітязь

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему «Лікарська таємниця. Забезпечення права на збереження медичної інформації про пацієнта. Міжнародна судова практика», Вітязь Оксана, адвокат, член Комітету НААУ з медичного і фармацевтичного права та біоетики, експерт в галузі з медичного права, розповіла про гарантії забезпечення лікарської таємниці, законодавчі засади, а також про специфіку написання адвокатських запитів на інформацію, що становить лікарську таємницю.

Під лікарською таємницею пропонується розуміти, сукупність відомостей про хворобу (діагноз, методи лікування, прогноз та ін.), а також про сімейне та інтимне життя хворого, що стали відомими медичним і фармацевтичним працівникам стосовно пацієнта в діагностиці, лікуванні чи реабілітації, обов’язок зберігати яку покладається також на інших осіб, котрим зазначена інформація стала відомою під час виконання ними своїх професійних обов’язків.

Усі ці відомості, що є медичною таємницею, поділяють на два види:

  • медичні (відомості про стан здоров’я пацієнта)
  • немедичні (відомості про його інтимне й сімейне життя)

Стосовно лікарської таємниці, то в законодавстві закріплено наступне:

  • Усі випускники вищих навчальних медичних закладів приймають «Клятву лікаря». У ній зокрема, зазначено про зберігання лікарської таємниці та не використовування її на шкоду людині «Указ Президента України від 15 червня 1992 р. № 349»
  • Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні
  • У випадках відмови у наданні або навмисного приховування медичної інформації від пацієнта, членів його сім’ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, до медичного закладу чи органу охорони здоров’я.
  • Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості
  • Персональні дані про здоров’я людини можуть бути предметом збору та обробки, тільки якщо це необхідно з метою охорони здоров’я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення опіки або лікування або надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються медичним працівником на якого покладено обов’язки щодо забезпечення захисту персональних даних і на якого поширюється законодавство про лікарську таємницю
  • Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного
  • Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України
  • Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини
  • Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею
  • Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації

Слід зауважити, що актуальними залишаються також проблеми забезпечення лікарської таємниці стосовно дітей. Ці питання врегульовують Декларація прав дитини (1959 р.) і Конвенція «Про права дитини» (1989 р.).

Гарантією забезпечення лікарської таємниці є те, що лікарі і працівники медичних установ не можуть бути допитані, як свідки в кримінальному процесі щодо відомостей, що становлять лікарську таємницю. Натомість, чинний Цивільний процесуальний кодекс України у редакції 2017 року не містить подібної норми, що зробило можливим залучення медичних працівників у якості свідків. Тимчасовий доступ до документів, що становлять лікарську таємницю може надати слідчий суддя або суд в межах розслідування кримінального провадження, якщо при цьому буде встановлено, що інших способів отримання необхідної слідству інформації немає.

Лікарська таємниця може бути розголошена у таких випадках:

  • розкриття медичним працівником відомостей, про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо людина, що живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням
  • допускається передача відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника
  • відомості про лікування в наркологічному закладі
  • у разі звільнення хворого на туберкульоз з місць позбавлення волі
  • обов’язок наречених повідомити один одного про стан здоров’я (ст. 30 Сімейного кодексу України)
  • нещасний випадок на виробництві за встановленою формою підприємства, де працює потерпілий

Даний перелік не є вичерпний.

Що стосується адвокатських запитів на інформацію, що становить лікарську таємницю, то орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов’язані не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту, до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

В інших випадках порушення права на адвокатський запит, адвокат може керуватися:

  • статтею 397 Кримінального кодексу України
  • статтею 21, 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність у вигляді штрафу за порушення права на інформацію
  • статтею 16 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», якою встановлюються вимоги щодо прозорості інформації

При витребуванні медичної документації у медичних закладів, адвокату необхідно звернути увагу та вказати в адвокатському запиті:

  • правильність вказаної назви медичних документів, враховуючи спеціалізацію медичного закладу та ситуацію, що склалася у пацієнта
  • про відповідальність при ненаданні запитуваної інформації: кримінальну, адміністративну, цивільну

Необхідно звертати увагу, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності в її діях повинні бути наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, а саме: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Таким чином, зазначення прізвища, ім’я, по батькові керівника органу (підприємства, установи, організації), якому адресовано адвокатський запит, є необхідним, у тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності.