Набувальна давність. Чи застосовується в умовах воєнного стану і що варто знати, перед тим, як подавати позов: адвокат Гриценко

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся вебінар на тему: “Набувальна давність: чи застосовується в умовах воєнного стану і що варто знати, перед тим, як подавати позов”.

Лектором виступила Людмила Гриценко – адвокат, медіатор, член Комітету з сімейного права НААУ, національний експерт Ради Європи, співзасновник ЮГ “Право”.

Лектор розповіла про підстави набуття права власності з точки зору теорії (первинні і похідні підстави власності), цивільний кодекс, критерії, які виділив Верховний Суд, актуальні судові практики.

В цивільному праві є дві підстави набуття права власності (ст. 328 ЦК):

  • первинний спосіб – права, які не залежать від прав попереднього власника на майно
  • похідний спосіб – за яким право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Позиція ВСУ 01.07.2013 року – підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Набуття права власності за набувальною давністю відноситься до первинних способів набуття права власності, тобто таких, що не залежать від волі попереднього власника.

До первинних способів належать:

  • набуття ПВ на новостворену (виготовлену)
  • набуття ПВ на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи
  • визнання ПВ на самочинне будівництво
  • набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно
  • набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача
  • набуття ПВ за набувальною давністю

Похідний спосіб – це залежність від волі і прав попереднього власника.

До похідних способів належать:

  • набуття права власності на підставі правочинів
  • в порядку спадкування після смерті особи
  • в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи
  • у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності

Підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного – правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

ЦК України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності, який поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Позиція ВС (Постанова від 14.05.2019 року)

Обставини, на яких ґрунтується один із первинних способів права власності:

  • наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;
  • законність об`єкта володіння;
  • добросовісність заволодіння чужим майном;
  • відкритість володіння;
  • безперервність володіння;
  • сплив установлених строків володіння;
  • відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналіз Постанови ВС за наступними критеріями:

1. Суб’єкти – набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є:

  • фізичні особи;
  • юридичні особи;
  • держава Україна,
  • Автономна Республіка Крим,
  • територіальні громади,
  • іноземні держави;
  • інші суб’єкти публічного права.

2. Предмет позову – не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

3. Добросовісність – При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

4. Безтитульність – за висновком ВС наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. Безтитульність – це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Тобто, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

5. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито,

  • без таємниць,
  • не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння.

При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

6. Давність/безперервність – давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Воно має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має сплинути визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Які обставини воєнного стану впливають на визнання права власності по набувальній давності на рухоме та нерухоме майно?

Обмежень для звернення до суду про визнання права власності за набувальною власності на законодавчому рівні немає.

Законом України “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів« передбачено примусове вилучення об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів, якими є: рухоме і нерухоме майно, кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації та її резидентам.