Група народних депутатів України зареєструвала у Верховній Раді законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо проведення судових засідань у режимі відеоконференції» (реєстраційний №15446 від 27.07.2026, 15 сесія IX скликання). Станом на момент підготовки матеріалу законопроєкт щойно одержано Верховною Радою і передано на розгляд керівництву — до розгляду в комітеті чи будь-якого читання справа ще не дійшла.
Суть пропонованих змін
Законопроєкт пропонує викласти в новій редакції частину першу статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, частину першу статті 197 Господарського процесуального кодексу України та частину першу статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України в ідентичному формулюванні для всіх трьох кодексів: суд, якому адресовано заяву учасника справи чи його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, буде зобов’язаний забезпечити таку участь — за винятком трьох випадків: (1) відсутності в суді відповідної технічної можливості; (2) якщо явку учасника справи визнано обов’язковою; (3) якщо заяву подано з порушенням установленого статтею порядку її подачі. Суд матиме зазначати наявність технічної можливості для проведення відеоконференції безпосередньо в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Обґрунтування у пояснювальній записці
Автори законопроєкту посилаються на частину другу статті 55 Конституції України, яка гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів влади, і зазначають, що можливість участі у відеоконференції істотно покращує доступ до правосуддя, особливо в умовах воєнного стану, коли не кожна особа може фізично дістатися суду без ризику для життя й здоров’я. За твердженням авторів (позиція розробників законопроєкту, не встановлений судовою практикою факт), окремі суди загальної юрисдикції відмовляють у задоволенні клопотань про проведення засідань у режимі відеоконференції з «надуманих підстав», посилаючись на те, що чинне законодавство прямо не встановлює обов’язку суду це робити. Саме цим обґрунтовується пропозиція уніфікувати норми всіх трьох процесуальних кодексів. Фінансово-економічне обґрунтування вказує, що реалізація закону не потребуватиме додаткових видатків з державного чи місцевих бюджетів.
Перехідні положення
Законопроєкт передбачає набрання чинності з дня, наступного за днем опублікування. Протягом трьох місяців з дня набрання чинності Вища рада правосуддя має привести у відповідність Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем; Державна судова адміністрація України — Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах; Верховний Суд — власну Інструкцію з діловодства.
Ініціатори та стан розгляду
Серед ініціаторів законопроєкту — народні депутати Володимир Ватрас, Олександр Федієнко, Микола Стефанчук, Павло Фролов, Юрій Камельчук, Сергій Мандзій, Андрій Клочко, Юрій Кузбит, Михайло Лаба, Микита Потураєв, Георгій Мазурашу, Іван Калаур, Олена Вінтоняк, Сергій Демченко, Микола Тарарін, Максим Ткаченко та Олександр Васюк. За даними картки законопроєкту на сайті Верховної Ради, зафіксовано лише етапи «одержано Верховною Радою України» та «передано на розгляд керівництву» — рішення про включення до порядку денного, профільний комітет чи перше читання ще не ухвалені.
Значення для практики
Якщо законопроєкт буде прийнято в поточній редакції, для адвокатської практики це означатиме перехід від дискреційного до обов’язкового порядку розгляду клопотань про участь у засіданні в режимі відеоконференції: суд не зможе відмовити з мотивів на кшталт відсутності прямого законодавчого обов’язку, а буде змушений або забезпечити участь, або мотивувати відмову виключно одним із трьох вичерпних винятків, зафіксованих у законі. Водночас формулювання «крім випадків… коли явка учасника справи визнана обов’язковою» залишає суду дискрецію визнавати явку обов’язковою — і саме практика застосування цього винятку, найімовірніше, стане ключовим питанням правозастосування в разі ухвалення закону.
Довідково
Частина 2 статті 55 Конституції України. Законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо проведення судових засідань у режимі відеоконференції», реєстраційний №15446 від 27.07.2026, — це проєкт закону, який ще не прийнятий Верховною Радою, не підписаний Президентом України і не набрав чинності; наведені в матеріалі формулювання є текстом законопроєкту, а не чинної редакції статті 212 ЦПК України, статті 197 ГПК України чи статті 195 КАС України. Твердження пояснювальної записки про практику відмов судів у режимі відеоконференції є позицією ініціаторів законопроєкту, а не встановленим фактом чи узагальненням судової практики, перевіреним редакцією.
Джерела: текст законопроєкту та пояснювальної записки до нього (реєстраційний №15446); картка законопроєкту на офіційному сайті Верховної Ради України, itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/70399 .
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.