Громадська організація “Фундація DEJURE” опублікувала матеріал із промовистою назвою — про те, як «адвокатура і генпрокурор об’єдналися у тиску проти НАЗК». Але якщо прочитати цей текст уважно, виявляється, що за ним — не журналістика і не аналітика, а захист конкретної бізнес-моделі: моделі, в якій грантові висновки намагаються продати за державні рішення, а адвокатура є зручним об’єктом для нескінченного «реформування» за чужий рахунок.
Розберімо факти по черзі.
Що насправді сталося з НАЗК і адвокатурою
30 грудня 2025 року Національне агентство з запобігання корупції провело «публічне обговорення» підрозділу проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки, присвяченого адвокатурі. При цьому аналітичне дослідження, на якому базується цей підрозділ, було підготовлено за фінансової підтримки британського проєкту UK DIGIT, що виконується Фондом Євразія.
Тобто: британські гроші профінансували «аналіз» адвокатури. Цей аналіз намагаються покласти в основу розділу державного документа. Державний орган — НАЗК — провів «обговорення» цього документа без участі єдиного законного представника адвокатської спільноти.
Національна асоціація адвокатів України розцінила це як пряме, грубе та системне втручання органу виконавчої влади у діяльність незалежного конституційного інституту, що суперечить Конституції України та міжнародним стандартам захисту професії адвоката.
Адвокатура також звернула увагу на непрозорість добору «експертів» та наявність конфліктів інтересів серед учасників, наголосивши: «з аналізу персонального складу псевдоекспертів випливає наявність стійких зв’язків між окремими учасниками та організаціями грантового сектору, що не могло залишитися поза увагою НАЗК як органу, на який покладено запобігання конфлікту інтересів».
За цими обставинами поліція розпочала перевірку, слідчі дії мають встановити, чи містять дії посадовців НАЗК склад злочинів про втручання в діяльність захисника та зловживання владою.
Маніпуляція в заголовку DEJURE
Публікація Громадської організації Фундація DEJURE подає цю ситуацію так, ніби адвокатура «тисне» на Національне агентство з запобігання корупції, щоб заблокувати антикорупційну реформу. Це класична підміна: замість питання «чи мала НАЗК право включати адвокатуру до своєї стратегії», ставиться питання «чому адвокатура проти боротьби з корупцією».
Але відповідь на перше питання однозначна і правова. Стаття 131-2 Конституції України гарантує незалежність адвокатури. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не містить жодної норми, яка відносила б адвокатуру до сфери повноважень НАЗК.
Представник НАЗК на обговоренні заявив, що Дорожня карта з питань верховенства права зобов’язує державу «втручатися» у діяльність 16 інституцій, включно з адвокатурою, — але НААУ кваліфікувала це як юридично хибне і маніпулятивне тлумачення документа.
Питання не в тому, чи є в адвокатурі проблеми. Питання в тому, чи є НАЗК органом, уповноваженим їх «вирішувати» в обхід конституційного самоврядування. Відповідь — ні.
Грант як підстава для державного рішення
Найбільш показовий у всій цій історії — сам механізм. Аналітичне дослідження, на яке спирається Національне агентство з запобігання корупції, профінансоване через британський проєкт UK DIGIT Фондом Євразія. Тобто послідовність така: іноземний грант фінансує «аналіз» адвокатури; «аналіз» лягає в основу державного документа; державний орган проводить «обговорення» без участі НААУ; той самий грантовий сектор, що підготував аналіз, надає «експертів» для обговорення; після цього громадська організація захищає цей процес від критики — публікуючи матеріал про «тиск адвокатури».
Це не антикорупційна стратегія. Це виробничий ланцюжок, де на вході — іноземне фінансування, а на виході — державне рішення щодо незалежного конституційного інституту.к
А що з Генеральним прокурором
Заголовок Громадської організації Фундація DEJURE апелює і до Генерального прокурора як учасника «тиску». Але тут варто запитати: якщо і Генеральний прокурор, і адвокатура вважають включення останньої до Антикорупційної стратегії НАЗК сумнівним — може, це не «тиск», а збіг правових позицій двох незалежних інституцій?
Або, якщо використовувати логіку DEJURE: коли дві різні інституції незалежно доходять одного висновку — це або правда, або змова. Громадська організація Фундація DEJURE обирає версію змови — бо правда їм не підходить.
Що насправді відстоює адвокатура
Варто зазначити, що сама Антикорупційна стратегія зазнає тиску з боку Міністерства юстиції та Міністерства фінансів, які намагаються суттєво послабити її ключові положення — зокрема щодо конкурсу для Генерального прокурора та незалежності антикорупційних органів. Тобто реальна боротьба за Антикорупційну стратегію відбувається зовсім в іншому місці. Адвокатура не «блокує антикорупційну реформу» — вона захищає свою конституційну незалежність від органу, який не має повноважень її «реформувати».
Різниця принципова. І те, що DEJURE її не бачить або не хоче бачити, говорить не про захист антикорупційних стандартів, а про захист своєї ролі посередника між грантовими коштами і державними рішеннями.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.