Ненадання прокурором ні стороні захисту, ні суду ухвал слідчого судді апеляції про дозвіл на проведення НСРД, постанов прокурора, позбавляє можливості перевірити допустимість доказів

Документи, які стали правовою підставою для проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою для проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК.

За ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду скасовано, а кримінальне
провадження щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

Апеляційний суд, на думку прокурора, на порушення вимог ст. 419 КПК доводів сторони обвинувачення належним чином не перевірив, взяв до уваги лише
доводи апеляційної скарги сторони захисту, необґрунтовано визнав частину
доказів недопустимими.

ВС залишив ухвалу апеляційного суду без змін, звернувши увагу на таке.

Так, згідно зі ст. 290 КПК, якщо сторона обвинувачення не здійснить відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту, то суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах, як докази.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові ВП від 16.01.2019 (справа No 751/7557/15-к), у разі невідкриття стороні захисту в порядку,
передбаченому ст. 290 КПК, процесуальних документів, які стали підставою для
проведення НСРД, суд не має права допустити відомості, що містяться в цих
матеріалах кримінального провадження, як докази.

При цьому документи, які стали правовою підставою для проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом),
не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених
негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою для проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо
підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами
проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження та не заперечується
учасниками судового провадження, прокурор не надав ні стороні захисту, ні суду
ухвал слідчого судді апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД, постанов прокурора про проведення НСРД у вигляді аудіо- та відеоконтролю за вчиненням злочину та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, що б забезпечило можливість перевірити допустимість результатів таких дій як доказів.

За таких умов апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про недоведення стороною обвинувачення факту здійснення слідчих дій, які, зокрема, потребували попереднього дозволу суду, із дотриманням процедури, встановленої кримінальним процесуальним законом, та правильно визнав, що протоколи за результатами проведення НСРД є недопустимими доказами.

Детальніше з текстом постанови ВС від 10.06.2021 у справі No 532/1240/16-к (провадження No 51-1304км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97701011