Обставини справи
Справа стосувалася відмови адміністрації установи виконання покарань задовольнити запит заявника про надання доступу до певних інтернет-сайтів під час його досудового тримання під вартою у 2016 році.
Заявник– юрист, ув’язнений за обвинуваченням у членстві в терористичній організації та поширенні пропаганди на користь цієї організації, – звернувся до адміністрації установи виконання покарань із заявою про надання йому доступу до вебсайтів ЄСПЛ, Конституційного суду та Урядової газети з метою підготовки свого захисту та захисту у справах подальших клієнтів. Однак цей запит було відхилено.
Оцінка Суду
Оскільки доступ ув’язнених до певних вебсайтів задля підготовки та професійної реабілітації був передбачений національним законодавством, обмеження доступу заявника до вебсайтів ЄСПЛ, Конституційного суду та Урядової газети, що містили лише юридичну інформацію, яка була потенційно корисною для розвитку заявника, його професійної реабілітації та в його інтересах,становило втручання у його право на отримання інформації. Це втручання було передбачене законом та переслідувало легітимну мету запобігання заворушенням чи злочинам.
Обмежуючи доступ заявника до названих вебсайтів, рішення національних судів, як вбачається, головним чином ґрунтувалися на положеннях національного законодавства. Проте національні суди не надали достатніх пояснень, чому доступ заявника до цих вебсайтів не міг вважатися таким, що пов’язаний із його підготовкою та реабілітацією, оскільки такий доступ ув’язнених до мережі «Інтернет» був санкціонований національним законодавством, або чому заявника варто розглядати як ув’язненого, який становив певну небезпеку чи належав до незаконної організації, стосовно якого може бути обмежено доступ до вебсайтів на підставі тих самих положень закону.
Не було надано жодного пояснення, чому оскаржуваний захід був необхідним у світлі легітимної мети забезпечення порядку та безпеки в установі виконання покарань та запобігання злочину. Що стосується програм професійної підготовки та реабілітації,було ухвалено необхідні правила щодо використання ув’язненими мережі «Інтернет», що має контролюватись адміністрацією установ виконання покарань. Хоча міркування безпеки, на які посилалися національні органи влади,можуть вважатися відповідними/доцільними, національні суди не здійснили жодного детального аналізу ризиків для безпеки, які, як стверджувалося, могли виникнути в результаті надання заявникові доступу до трьох вебсайтів, особливо з урахуванням того, що вони належать державним установам та міжнародним організаціям і заявник мав би доступ до цих сайтів лише за нагляду адміністрацією установи виконання покарань та за визначених нею умов.
ЄСПЛ вказав, що наведені органами влади причини для виправдання оскаржуваного заходу не були ані відповідними,ані достатніми, а сам захід з обмеження доступу до веб сайтів не був необхідним у демократичному суспільстві.
Висновок
Порушення статті 10 Конвенції (право на свободу вираження поглядів).
Рішення в цій справі ухвалене Палатою 9 лютого 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.