02 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3,
про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позивач зазначив, що він домовився з відповідачем, як власником квартири, про укладення останнім з його дочкою, ОСОБА_3, договору оренди квартири. На підтвердження цієї домовленості він передав відповідачу 18 000 грн. Оглядаючи
квартиру, його дочка виявила певні недоліки, що суперечили їх домовленостям. За наведених обставин дочка акт приймання-передачі не підписувала, у квартирі не жила, тому позивач вважає, що договір оренди не був укладеним. Проте
відповідач не повернув грошей, переданих на виконання цього договору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та необґрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд
апеляційної інстанції зробив висновок, що договір житлового приміщення не підписаний стороною орендаря не можна вважати укладеним.
Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Умови договору оренди житлового приміщення передбачать, що цей договір укладено між ОСОБА_2 (далі – орендодавець), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (далі – орендар), з іншої сторони.
Пункт 2.1 цього договору передбачає, що передача орендарю приміщення разом із майном у користування здійснюється орендодавцем після підписання сторонами цього договору і оформлення шляхом підписання сторонами акта
приймання-передачі приміщення та майна.
Разом із тим з договору оренди житлового приміщення та акта приймання-
передачі приміщення та майна вбачається, що ОСОБА_3 їх не підписувала.
Цей договір було підписано позивачем, при цьому матеріали справи не містять даних, підтверджуючих наявність в останнього повноважень на підписання цього договору від імені ОСОБА_3.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані
спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли
підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки
набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов’язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої
(потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової
підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновком суду
апеляційної інстанції про те, що договір оренди житлового приміщення не можна вважати укладеним, оскільки його не було підписано особою, вказаною як орендар, а тому грошові кошти, сплачені позивачем на виконання цього договору, мають бути йому повернуті як безпідставно набуті відповідно до положень статті 1212 ЦК України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі No 752/26329/18 (провадження No 61-7359св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92934673