Непроведення ефективного розслідування скарг мігрантів про транскордонну торгівлю людьми та примусову працю порушує Конвенцію

Обставини справи

Заявниками у справі є 33 громадяни Боснії і Герцеговини, яких було найнято й доставлено до Азербайджану як іноземних працівників на будівництво для будівельної компанії «Serbaz Design and Construction LLC» («Serbaz», компанія з місцем реєстрації в Азербайджані). Заявники перебували в Азербайджані впродовж шестимісячного строку або ж довше.

Заявники, зокрема, стверджували, що протягом цього періоду стали жертвами
примусової праці та торгівлі людьми, працювали без договорів та дозволів на роботу, їхні документи забрали, вони були обмежені роботодавцем у свободі руху, їм не виплачувалася заробітна плата з травня 2009 року до їхнього від’їзду з Азербайджану. Повернувшись до Боснії і Герцеговини, вони звернулися із цивільним позовом до «Serbaz» до азербайджанських судів і вимагали виплати
неотриманої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за ймовірні
«порушення їхніх прав та свобод», проте це було безуспішним. Апеляційна й касаційна скарги були відхилені.

Після кримінального розслідування тверджень про примусову працю і торгівлю
людьми з боку керівництва та працівників «Serbaz» прокуратура Боснії і Герцеговини порушила кримінальне провадження проти 13 громадян Боснії і Герцеговини. У межах цього провадження органи влади Боснії і Герцеговини тричі зверталися до азербайджанських органів влади, посилаючись на твердження про ситуацію в «Serbaz».

Заявники скаржилися, що держава-відповідач не виконала свого процесуального зобов’язання розслідувати їхні скарги.

Оцінка Суду

Застосовність

ЄСПЛ установив, що сукупність аргументів та тверджень заявників, наданих як національним судам у їхньому позові, так і до Суду, становили «аргументовану
скаргу» стосовно того, що вони були піддані транскордонній торгівлі людьми й примусовій чи обов’язковій праці на території Азербайджану, зокрема, деякими
ймовірними злочинцями, які проживали в Азербайджані.

По-перше, з матеріалів справи вбачалося, що період, упродовж якого заявники
працювали в Азербайджані, повністю чи частково збігався з періодом, щодо якого були подані скарги загалом на ситуацію в «Serbaz», а саме травень – листопад 2009 року. По-друге, Суд узяв до уваги загальний опис умов праці та проживання, про які заявники зазначили у своєму цивільному позові, а також додаткові матеріали, на які вони посилались як в національних судах, так і в Суді. Більш конкретно заявники посилались на звіт ASTRA від 27 листопада 2009 року, підготовлений трьома неурядовими організаціями (НУО) із Сербії, Боснії і Герцеговини й Хорватії у співпраці з Міграційним центром Азербайджану (Azerbaijan Migration Centre – АМС). Цей звіт надавав більш детальну інформацію про ставлення до працівників «Serbaz» і містив додаткову інформацію про потенційну ситуацію примусової або обов’язкової праці й торгівлі людьми. Наявність та зміст цього звіту достатньою мірою був доведений до відома національних судів. Хоча звіт НУО сам по собі не матиме значної доказової цінності без додаткового розслідування, з урахуванням сфери компетенції відповідних НУО (допомога працівникам-мігрантам і боротьба з торгівлею людьми) інформація, що містилась у звіті, становила матеріал, який підтверджував тези заявників. Крім цього, була й інша підтверджувальна інформація про працівників, що були в аналогічній ситуації впродовж того ж періоду, на яку й посилалися заявники чи яка була іншим чином доведена до відома решти органів.

Твердження про фізичні чи інші форми покарань, утримання документів та обмеження свободи пересування, пояснені загрозами ймовірного затримання
заявників місцевою поліцією у зв ’язку з їхнім незаконним перебуванням в Азербайджані, вказували на можливий фізичний чи психічний примус і роботу, яку заявники могли виконувати під загрозою покарання. Твердження про невиплату заробітних плат та «штрафів» у вигляді відрахувань із заробітних плат разом із відсутністю дозволу на роботу та проживання свідчило про потенційну вразливість заявників, як незаконних мігрантів без джерел / ресурсів для існування. Ці твердження наводять на думку про те, що навіть якщо припустити, що в момент прийняття на роботу заявники добровільно на неї погодились і щиро вірили в те, що отримають свою заробітну плату, ця ситуація надалі могла суттєво змінитися в результаті поведінки роботодавця. У зв’язку із цим доцільно навести і твердження про понаднормову роботу, відсутність належного харчування та медичного забезпечення та загальну атмосферу примусу й залякування в «Serbaz». ЄСПЛ дійшов висновку, що всі ц і твердження загалом є обґрунтованою скаргою заявників на те, що вони були примусово піддані роботі чи службі під загрозою покарання.

Крім того, в цій ситуації наявні три складові елементи торгівлі людьми: факт того, що заявники були найняті в Боснії і Герцеговині, перенаправлені групами до Азербайджану приватною компанією й колективно розселені у відведених
приміщеннях, які, як стверджувалося, вони не могли добровільно залишити без дозволу роботодавця, може становити «вербування, переміщення, передачу,
переховування або одержання» («дія»); інформація у звіті ASTRA про обставини найму розкривали ситуацію, що могла розцінюватися як найм шляхом обману або шахрайства («засоби»); висновок про аргументованість позову про «примусову чи обов’язкову працю» також розкривав імовірну мету експлуатації у формі примусової праці («мета»).

Дотримання зобов’язань: Чи виникло в цій справі зобов’язання провести розслідування

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов’язання провести розслідування виникло,
оскільки, навіть незважаючи на те, що самі заявники не подали офіційної
кримінальної заяви, він визначив, що їхня «аргументована вимога» достатньо та неодноразово доводилася до відома відповідних органів влади різними способами (наприклад, направленням листів-скарг АМС до правоохоронних органів та оскарженням ним бездіяльності органів влади до національних судів,
пред’явленням заявниками цивільного позову та проханнями про надання правової допомоги). Стосовно останнього ЄСПЛ підкреслив, що в контексті позитивних зобов’язань держави за статтею 3 Конвенції, що є аналогічними до зобов’язань за статтею 4 Конвенції, достатньо детальна інформація, що містилась у запиті про надання міжнародної правової допомоги у зв’язку з імовірними тяжкими правопорушеннями, що могли бути вчинені на території держави-отримувача запиту, може становити «аргументовану вимогу», пред’явлену органам влади цієї держави, і спричиняє її зобов’язання провести подальше розслідування цих тверджень.

Азербайджанські органи влади також були обізнані про доповідь Європейської
комісії проти расизму та нетерпимості щодо Азербайджану за 2011 рік, згідно з якою багато роботодавців, наймаючи працівників-мігрантів в Азербайджані, зокрема у сфері будівництва, мали доступ до практики незаконного працевлаштування і, в результаті, мігранти, часто наймані незаконно, були вразливими до серйозних форм зловживань. Висновки цієї доповіді пізніше були розвинуті в доповіді Групи експертів із заходів стосовно протидії торгівлі людьми (Group of Experts on Action against Trafficking in Human Beings – GRETA) щодо реалізації Азербайджаном Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. У доповіді підкреслювалося, що працівники правоохоронних органів Азербайджану, як повідомляється, мають тенденцію розглядати потенційні випадки торгівлі людьми в цілях примусової праці як прості трудові спори між працівником та роботодавцем і, судячи з усього, є плутанина між випадками торгівлі людьми з метою трудової експлуатації та спорами про заробітні плати й інші аспекти умов праці. Хоча загальний контекст, відображений у цих двох доповідях, не є остаточним, він має значення
при оцінюванні обставин цієї справи.

З урахуванням наведеного зрозуміло, що органи влади були зобов’язані діяти за власною ініціативою, розпочавши і провівши ефективне розслідування.

Чи було проведено будь-яке ефективне розслідування

Уряд не надав жодної інформації чи коментарів про будь -яке проведене
правоохоронними органами розслідування, таким чином не продемонструвавши його наявність стосовно тверджень заявників. Також із матеріалів справи та третьої сторони не випливало, що таке розслідування було проведено. Крім цього, ці матеріали не містили жодної інформації про будь-які спроби встановити й допитати потенційних чи вже визначених імовірних жертв, зокрема заявників. Оскільки департамент Міністерства внутрішніх справ уже знав про те, що багато ймовірних жертв було повернуто назад до Боснії і Герцеговини, та був поінформований про порушене кримінальне провадження в цій країні, він міг би направити офіційний запит про надання правової допомоги до органів влади цієї країни на підставі Конвенції про взаємну допомогу, прохаючи Боснію і Герцеговину встановити й допитати ймовірних жертв і надати копії їхніх показань до правоохоронних органів Азербайджану. Також не було доведено здійснення будь-яких спроб установити й допитати когось із причетних осіб, які є громадянами чи постійними мешканцями Азербайджану.

Тому держава-відповідач не виконала свого процесуального зобов’язання
ініціювати й провести ефективне розслідування скарг заявників про ймовірну
примусову працю і торгівлю людьми.

Висновок

Порушення пункту 2 статті 4 Конвенції у процесуальному аспекті (заборона
рабства і примусової праці).

Рішення в цій справі ухвалене Палатою 7 жовтня 2021 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.