Довільне трактування поняття «місцезнаходження органу» може призвести до визнання зібраних доказів недопустимими.
Про це повідомив Василь Фаринник, адвокат, заслужений юрист України в інтерв’ю Закон і Бізнес.
Як Конституція (ст.55), так і Кримінальний процесуальний кодекс (ст.24) гарантують кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого. Рішення, дії чи бездіяльність вказаних органів та їхніх посадових осіб відповідно до положень гл.26 КПК оскаржуються до суду.
Реалізація права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування залежить від можливості доступу до правосуддя, що також є конституційною засадою кримінального провадження. Зокрема, у ч.1 ст.21 КПК вказано, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Крім цього, доступ до правосуддя є одним з елементів права на справедливий суд, яке гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, від правильного та однозначного регулювання питання щодо визначення підсудності скарг на рішення, дії чи бездіяльність прокурора чи слідчого залежить можливість реалізації права, гарантованого як Конституцією, так і міжнародно-правовими стандартами здійснення судочинства.
Утім, аналіз кримінального процесуального законодавства та судової практики дозволяє стверджувати про наявність суттєвих проблем щодо визначення територіальної підсудності розгляду скарг і клопотань учасників кримінального провадження.
Зокрема, в ч.1 ст.306 КПК, яка регламентує порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування, сказано лише про те, що такі скарги розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, — слідчим суддею ВАКС згідно з правилами судового розгляду.
Однак ні у вказаній нормі, ні у §1 гл.26 КПК у цілому не регламентується питання щодо територіальної підсудності розгляду таких скарг.