Неспівмірність визначеного органом держконтролю у вимозі способу усунення порушення із самим порушенням та неконкретизованість вимоги позбавлять можливості виконати її в належний спосіб

Зважаючи на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема, обов’язки) для свого адресата, тому наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістового складника, незалежно від форми документа, в якому вона міститься). Як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства в разі звернення з відповідним позовом. Водночас законність письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

14 грудня 2020 року Верховний Суд у с кладі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Східного офісу Державної
аудиторської служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019 у справі No 200/7584/19-а за позовом Державної установи «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія» до Східного офісу Державної аудиторської служби України (далі – Держаудитслужба) про скасування вимоги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У період з 25.02.2019 по 26.04.2019 відповідачем проведено ревізію фінансово-
господарської діяльності ДУ «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія» за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 03.05.2019.

У акті зафіксовано порушення вимог пунктів 19, 23 Порядку No 228, частин
четвертої, восьмої статті 13 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року
No 2456 зі змінами при затверджених штатних розписах, а саме: лабораторією
здійснювалось нарахування та виплата за рахунок загального фонду частки заробітної плати, яка підлягала виплаті за рахунок спеціального фонду (при наявності невикористаних залишків спеціального фонду). Указане призвело до покриття за рахунок коштів загального фонду видатків, які мають здійснюватися за рахунок спеціального фонду (без відновлення видатків загального фонду) за перевіряємий період на загальну суму 236 190,00 грн.

Відповідач 27.03.2019 направив позивачу запит No 8 з вимогою надати пояснення щодо виявлених порушень.

На підставі акту від 03.05.2019 відповідачем направлено позивачу вимогу від 15.05.2019 No 04-05-07-15-05/3163 (далі – спірна вимога) щодо усунення встановлених у акті ревізії порушень.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду
від 11.12.2019, позовні вимоги задоволено.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Проаналізувавши зміст цієї вимоги Верховний Суд констатував, що вона не містить вимоги про обов’язок позивача відшкодувати будь-які збитки. Водночас,
шлях усунення виявленого порушення, саме таким чином як визначив відповідач, не узгоджувався із нормами діючого законодавства, з огляду на неможливість поновлення видатків загального фонду установами за межами бюджетного періоду в якому сталось порушення з огляду на специфіку бюджетного законодавства.

Держаудитслужба вимагала від позивача у спірній вимозі забезпечити
відновлення витрат державного бюджету з утримання працівників лабораторії,
діяльність яких пов’язана з наданням платних послуг, та які підлягали виплаті за рахунок спеціального фонду, здійснених лабораторією за рахунок коштів
загального фонду, шляхом перерахування до державного бюджету. Одночасно, як зазначено представниками відповідача під час судового розгляду справи та підтверджується актом ревізії, збитки у зв’язку з даним порушенням державному
бюджету позивачем нанесені не були.

У той же час спосіб усунення порушення відповідач визначив шляхом перерахування коштів до бюджету, що є безпідставним позбавленням коштів позивача, та є неспівмірним з виявленим порушенням з урахуванням відсутності
збитків, нанесених державі.

Також, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ні оскаржувана вимога органу державного фінансового контролю, ні акт ревізії, не містять посилання на відповідну методику. Фінансові порушення визначені відповідачем не в установленому законодавством порядку, а на власний розсуд, та не підтверджені належними фінансовими документами.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про скасування вимоги від 15.05.2019, оскільки неспівмірність визначеного відповідачем способу усунення із самим порушенням та неконкретизованість вимоги позбавлять можливості її виконати у належний спосіб.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що у цій справі зміст спірної вимоги не стосувався усунення порушень норм законодавства, а був направлений на відновлення порядку складання виконання кошторисів за бюджетний період,
який уже закінчився. Саме тому, на переконання колегії суддів, така вимога не відповідає вимогам закону щодо її змісту та є неконкретизованою.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі No 200/7584/19-а можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93541603.