Несвоєчасне повернення або неповернення тимчасово займаних земель, наданих на підставі договору в тимчасове користування, не вважається злочином за ст. 197-1 КК, а є адмінпорушенням за ст. 54 КУпАП

Склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» КК відсутній у тому разі, коли земельні ділянки були надані в оренду сільськогосподарському підприємству з підстав і в порядку, передбачених законодавством України, однак після закінчення строку цього договору підприємство, яке на момент вчинення кримінального правопорушення очолювала інша особа, продовжило використовувати ці земельні ділянки та сплачувало за них орендну плату, а держава не вживала жодних заходів щодо повернення цих земельних ділянок.

Обставини справи: ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді директора приватного сільськогосподарського підприємства (далі – ПСП), з метою отримання неправомірних прибутків від вирощування та реалізації сільськогосподарської продукції на користь цього підприємства, будучи достеменно обізнаною про те, що договір оренди землі між ПСП та районною державною адміністрацією, яким підприємству були передані в оренду 9 земельних ділянок загальною площею 211,9114 га, закінчився, а у його поновленні відмовлено, діючи без належних на те правових підстав, надавала вказівки працівникам ПСП здійснювати оранку, культивування, засівання цих земельних ділянок зерном озимого жита, ярого ячменю та насінням соняшника, а також збір урожаю. У результаті протиправного використання земельних ділянок ОСОБА_1 спричинила значну шкоду державі в особі Головного управління Держгеокадастру на загальну суму 206 477,55 грн.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав ОСОБА_1 невинуватою та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв’язку із тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС не встановила підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у зв’язку з таким.

У ході судового розгляду достовірно встановлено, що ОСОБА_1 не була обізнана про закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного між ПСП та районною державною адміністрацією, яким підприємству були передані в оренду 9 земельних ділянок. На момент укладення договору керівником ПСП
був її батько. Після закінчення дії договору оренди ПСП продовжило користуватися земельними ділянками безпосередньо до моменту проведення
перевірки, а також сплачувало орендну плату. Під керівництвом ОСОБА_1 було
продовжено використання земельних ділянок, які до цього використовувало ПСП, яке очолював її батько. Про відмову у продовженні строку дії договору її батьку вона дізналася лише в ході судових розглядів. Також судом не встановлено жодних доказів щодо вилучення земельних ділянок у ПСП, як і того, що з боку держави вживалися заходи повернення землі після закінчення договору оренди.

На підставі встановлених фактичних обставин, що підтверджені належними і допустимими доказами, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 умислу на самовільне зайняття земельних ділянок, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що вона усвідомлювала, що самовільно з порушеннями встановленого порядку займає
(захоплює) чужі для неї земельні ділянки, передбачала, що їх власнику буде
спричинена її діями значна шкода, і бажала цього.

Разом із цим, самовільне зайняття земельної ділянки – це дії, які свідчать про фактичне використання цієї ділянки без будь-яких правових підстав (ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).

В силу ст. 1 цього Закону відсутність відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки не є безумовною ознакою самовільного зайняття земельної ділянки.

Заслуговує на увагу той факт, що ПСП набуло право на користування дев’ятьма земельними ділянками, строком на 5 років на законних підставах, а саме на підставі договору оренди, укладеного із районною державною адміністрацією, зареєстрованого в сільській раді. Несвоєчасне повернення або неповернення тимчасово займаних земель, наданих на підставі договору у тимчасове (короткострокове або довгострокове) користування не вважається злочином (ст. 197-1 КК), а є адміністративним правопорушенням (ст. 54 КУпАП).

Із системного аналізу наведених законодавчих норм випливає, що несвоєчасне повернення орендарем тимчасово займаних земель після закінчення строку дії договору оренди тягне за собою не кримінальну, а адміністративну відповідальність Тому висновок судів про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого кримінального правопорушення є правильним.

Детальніше з текстом постанови ВС від 16.06.2022 у справі No 400/122/18 (провадження No 51-387км20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104896864.