З лекцією «Актуальні питання спадкування під час воєнного стану» виступив суддя КЦС ВС Євген Петров. Передусім він розповів про законодавчі зміни, внесені через введення воєнного стану в Україні. Всі вони так чи інакше вплинули на рішення судів, оскільки з’явилися нові підстави для зміни судової практики в багатьох спорах.
Про це повідомляє Судова влада.
Спікер акцентував на випадках, коли заповіт може бути визнаний нікчемним або ні. Наприклад, в одній зі справ (№ 522/9893/17) заповіт особи було посвідчено нотаріусом з іншого нотаріального округу, але з дотриманням усіх необхідних процедур. Це стало причиною звернення до суду задля визнання документа недійсним. Однак ВП ВС дійшла висновку, що якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину й не підпадає під вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Суддя також зазначив, що в цьому разі посилання на вимоги ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат», п. 2 гл. 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є недоречним.
Часто спори виникають при наявності кількох заповітів особи. Одне з поширених питань – як відновити дію попереднього заповіту, якщо останній було визнано нікчемним. При розгляді справи № 473/1878/19 Об’єднана палата КЦС ВС дійшла висновку, що тут слід говорити не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що наступний заповіт (який було визнано нікчемним) взагалі не міг скасовувати дію першого. Отже, попередній заповіт вважається чинним.
Нерідко до суду звертаються з вимогою визнати заповіт нікчемним через несвоєчасне внесення його до Спадкового реєстру. Так зазвичай трапляється, коли документ посвідчує не нотаріус, а уповноважена на це особа (наприклад, представник сільської ради, якщо в населеному пункті немає нотаріуса). Судова практика Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів однозначна: несвоєчасне внесення заповіту до Спадкового реєстру не зумовлює його нікчемність та не є підставою для оспорюваності. Але це стосується тих випадків, коли форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, а сам заповіт посвідчений згідно з вимогами ст. 1251 ЦК України та зареєстрований у Спадковому реєстрі (навіть із порушенням строків).