28 жовтня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка (далі – ПСП ім. Пархоменка) про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.
Суд установив, що сторони у справі уклали договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку в оренду ПСП ім. Пархоменка строком на 5 років. Пізніше ОСОБА_1 та відповідач уклали додаткову угоду до договору оренди землі, відповідно до якої строк оренди
продовжено. При підписанні цієї угоди не були погоджені істотні умови договору
оренди, зокрема не чітко визначений відсотковий розмір орендної плати – «понад 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки». При цьому грошова оцінка земельної ділянки не зазначена в угоді.
Рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково. Суд визнав недійсною додаткову угоду до договору
оренди землі, укладену між ПСП ім. Пархоменка та ОСОБА_1.
Верховний Суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, зазначивши таке.
Предметом спору у цій справі є визнання додаткової угоди до договору оренди
землі недійсною з підстав відсутності істотної умови, передбаченої пунктом першим частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі», – нормативної грошової оцінки, та невизначеність в угодах чіткого відсоткового розміру орендної плати, що унеможливлює проведення індексації, визначення її розміру та відповідної виплати.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення оскаржуваної угоди) істотними умовами договору оренди землі є:
об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією
статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням
індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
У справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності у ньому істотної умови, передбаченої частиною першою статті 15 Закону України
«Про оренду землі», суд повинен установити: чи дійсно порушуються права
орендодавця у зв’язку з відсутністю в договорі умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з’ясувати, у чому саме
полягає порушення його законних прав.
Установивши відсутність у змісті оспорюваної додаткової угоди до договору
оренди землі істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» – розміру орендної плати, який, виходячи з положень цього договору, не відповідає вимогам законодавства, порушує права власника земельної ділянки на отримання орендної плати, суди дійшли обґрунтованих висновків про визнання додаткової угоди недійсною.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі No 282/422/20 (провадження No 61-15203св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/100816846