Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Петров акцентував, що, незважаючи на публічно-правову природу інституту необґрунтованих активів, він функціонує в царині приватного права. А отже, принципи диспозитивності та змагальності сторін у таких справах зберігаються в повному обсязі. І насамперед від цього слід відштовхуватися при наданні доказів під час подання позову.
Про це повідомляє Судова влада.
При цьому суддя зауважив, що у справах про необґрунтовані активи діє принцип конфіскації in rem: предметом розгляду є майно, а не особа (хоча треба пам’ятати, що майно має належати спеціальному суб’єкту). Тому необхідно враховувати права третіх осіб, зокрема подружжя, адже презумпція спільного майна подружжя зберігає свою дію. Чоловік або дружина спеціального суб’єкта мають бути залучені до справи як третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Доповідач звернув увагу, що деякі науковці, представники САП і НАБУ говорять про презумпцію необґрунтованості активів, а відповідно, що обов’язок доказування (про те, що активи обґрунтовані) покладається на відповідача. Однак така думка є хибною. Адже ст. 328 ЦК України встановлює презумпцію права власності або правомірності набуття активів.
Євген Петров зауважив, що за логікою презумпції необґрунтованості активів спеціальний суб’єкт не вважається власником відповідного майна, доки не доведе його обґрунтованість. У зв’язку з цим постають закономірні питання: який правовий режим такого майна до визнання активів обґрунтованими, чи підлягає воно передачі на відповідальне зберігання і яким чином особа може ним користуватися, якщо обґрунтованість активів ще не підтверджена судом, – а розгляд справи може тривати роками.
Тому, зазначив доповідач, про необґрунтовані активи можна говорити лише після того, коли до суду подано належно мотивований та підкріплений достатніми доказами позов, які суд оцінив і відкрив провадження у справі. З цього моменту у відповідача виникає обов’язок належним чином доводити, що певний актив є обґрунтованим.
При цьому Євген Петров ще раз акцентував, що у справах відповідної категорії діють принципи диспозитивності та змагальності сторін. Він звернув увагу, що п. 4 ст. 89 ЦПК України встановлює окремий порядок оцінки доказів у відповідній категорії справ: суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони. Тобто діє принцип балансу ймовірностей.
Доповідач зауважив, що інститут необґрунтованих активів врегульовано лише трьома статтями процесуального закону, хоча йдеться про норми матеріального права. Законодавець вніс деякі зміни до ст. 328 ЦК України. Однак багато питань залишаються неврегульованими. Наприклад, відповідні норми оперують поняттям «мінімальна ринкова вартість активів», однак закон не надає йому визначення. Крім того, на думку судді, доцільно законодавчо визначити, що інститут визнання правочину недійсним не застосовний при розгляді справ про необґрунтованість активів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.