Суддя ВС Раїса Ханова про правову природу фінансової відповідальності

Актуальність проблематики фінансової відповідальності зумовлена викликами новітньої доктрини та практики щодо встановлення місця вказаної категорії в системі права, визначення юрисдикції спорів, пов’язаних притягненням порушників до такого виду юридичної відповідальності, а також реалізацією пов’язаних правових інститутів, які нещодавно виникли в практиці правозастосування і спрямовані на гарантування інтересів національної безпеки та характеризуються наявністю суспільного резонансу.

Про це зазначила секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Раїса Ханова, повідомляє Судова влада.

Фінансова відповідальність за порушення фінансового законодавства є формою реалізації державно-владного примусу, що виникає у разі вчинення порушення приписів фінансово-правових норм і полягає в застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушників передбачених законом санкцій. Така відповідальність є комплексною категорією, що складається з порівняно відокремлених блоків залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, які порушуються під час вчинення протиправного діяння у сфері фінансової діяльності держави. Ці блоки деталізуються в процесі кодифікації окремих інститутів фінансового законодавства.

Доповідачка навела як приклад справу про фінансову відповідальність за ст. 265 КЗпП України (постанова об’єднаної палати КАС ВС від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19). Іншим прикладом є справи щодо неможливості притягнення до фінансової відповідальності під час надання субвенцій із Державного бюджету України, за умови відсутності вини платника в умовах збройної агресії проти України (наприклад, постанова КАС ВС від 31 травня 2019 року у справі № 820/4728/17).

Суддя звернула увагу на ознаки, що вказують на природу фінансової відповідальності як самостійного виду відповідальності та які можна вважати критеріями її відмежування від інших видів юридичної відповідальності:

  • – мета (гарантування національних інтересів, забезпечення загального добробуту, запобігання вчиненню правопорушень, покарання порушників);
  • – юридичне закріплення (спеціальні положення нормативних актів фінансового права);
  • – підстави притягнення до відповідальності;
  • – форма правореалізації (примус у контексті фінансової діяльності держави);
  • – наявність спеціальних суб’єктів правозастосування (спеціально уповноважених контролюючих органів);
  • – застосування особливих процедур, установлених спеціальними нормами фінансового права;
  • – обмежувальні наслідки, закріплені санкціями відповідних юридичних норм.

Раїса Ханова також зупинилася на основних принципах фінансово-правової відповідальності, серед яких:

  • – фундаментальні загальноправової спрямованості;
  • – формально-юридичні логічні;
  • – спеціальні принципи податкового права;
  • – спеціальні принципи здійснення митної справи;
  • – спеціальні правореалізаційні.

Фінансова відповідальність, як зауважила доповідачка, втілюється на практиці через фінансові санкції, що реалізується шляхом застосування спеціального фінансового впливу (пеня, штраф, припинення фінансування, закриття поточних рахунків тощо). Йдеться про санкції, запроваджені за порушення норм податкового та митного права. Крім того, фінансова складова наявна також у персональних політико-економічних санкціях.

Насамкінець суддя зазначила, що фінансова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, що реалізується через фінансові санкції та характеризується особливими ознаками і принципами правореалізації. Водночас персональні політико-економічні санкції потрібно розглядати як такі, що хоча відзначаються комплексною природою, але за своїми наслідковими характеристиками мають фінансово-правову сутність.