Нівельовано створені державою гарантії необхідного ступеня незалежності системи БПД від держави в особі Мін’юсту: адвокат Красник

Учасники круглого столу «Безоплатна правова допомога в Україні. Шляхи виходу з кризи», який відбувся в Національній асоціації адвокатури України, визнали чинну систему безоплатної правової допомоги в Україні такою, що несе ризики незалежній діяльності  адвокатів та потребує негайних змін.

Під час заходу адвокат Вадим Красник виступив з доповіддю щодо проблем управління системою надання БПД в Україні: причини, наслідки та шляхи їх усунення.

Першою фундаментальною проблемою є штучне блокування функціонування системи БПД згідно передбаченої моделі: з управлінням КЦ незалежним директором та з контролем за системою з боку Наглядової Ради КЦ.

Наше законодавство визначає таку модель (п. 16 Положення про Координаційний центр з надання правової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2012 року № 504): визначальною установою в системі БПД є Координаційний центр, який очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністром юстиції. З метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов’язки директора, на зайняття вакантної посади директора проводиться конкурс у порядку, визначеному Мін’юстом. Міністр юстиції призначає директора за рекомендаціями Наглядової ради щодо кандидатів, які отримали три найвищі конкурсні бали за результатами проведеного конкурсу та інформація стосовно яких передана їй комісією з відбору кандидатів на посаду директора Координаційного центру з надання правової допомоги. Такі рекомендації повинні містити обґрунтування щодо доцільності призначення на посаду директора Координаційного центру кожного з кандидатів, який успішно пройшов конкурс.

Тобто, КЦ має очолюватись директором, призначеним відповідно до спеціально передбаченої, прозорої, відкритої процедури.

Така процедура призначення керівника системи БПД мала гарантувати, по-перше, управління системою висококваліфікованим спеціалістом, а по-друге, – незалежною особою, яка, пройшовши конкурс, не перебуває у залежності від мінливого волевиявлення суб’єкта свого призначення.

Натомість, після штучного визнання конкурсу на посаду директора КЦ таким, що не відбувся, вже три роки систему очолює виконуючий обов’язки директора, тобто особа, яка не пройшла необхідного відбору і перебуває у прямій залежності від волевиявлення щодо зайняття ним цієї посади.

У такий спосіб фактично нівельовано створені державою гарантії необхідного ступеня незалежності системи БПД від держави в особі Мін’юсту.