Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу заступника керівника Сумської обласної прокуратури на ухвалу Сумського районного суду
Сумської області від 30 січня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
У червні 2015 року прокурор Сумського району Сумської області звернувся до суду з трьома позовами в інтересах держави в особі ДП «Сумський лісгосп» з метою захисту інтересів держави на земельні ділянки лісогосподарського
призначення.
У трьох поданих позовах прокурор зазначив, що органом, уповноваженим
здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є ДП «Сумський лісгосп», оскільки відповідно до Лісового кодексу України на нього покладено функції з контролю за належним використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення, охорони та відтворення лісів.
Прокурор також наголосив на тому, що порушення інтересів держави полягають у нецільовому використанні земельних ділянок лісогосподарського призначення, у порушенні порядку передачі зазначених земель у приватну власність, а також у перешкоджанні громадянам у вільному користуванні лісовими ресурсами й у загрозі їхньої втрати.
Ухвалою суду першої інстанції об`єднано в одне провадження позови Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ДП «Сумський лісгосп».
За результатами розгляду справи суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, залишив без розгляду матеріали об`єднаної цивільної справи на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Судові рішення мотивовані тим, що приписи статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1789-ХІІ) у редакції, чинній станом на час звернення прокурора до суду з позовами, надавали прокурору повноваження з представництва в суді винятково інтересів громадян та держави. Натомість позови прокурора, об`єднані судом в одне провадження, подані не від імені та не в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Чинний на час звернення прокурора до суду з позовами в цій справі Закон №1789-XII не передбачав будь-яких заборон (обмежень) на звернення прокурора до суду з позовами про захист інтересів держави в особі державних компаній
(підприємств).
У новому Законі № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, законодавець прямо обмежив права прокурора на представництво в суді
інтересів держави в особі державних компаній.
Зазначене обмеження звузило сферу, в якій прокурор наразі може здійснювати представництво державних інтересів. Стаття 23 Закону № 1697-VII містить заборонні норми, які не підлягають розширеному тлумаченню.
Натомість Закон № 1789-XII встановлював лише те, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів
держави у випадках, передбачених законом, і підставою представництва в суді
інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Тобто Закон № 1789-XII, на відміну від Закону № 1697-VII, не визначав, що прокурор здійснює представництво інтересів держави саме в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних
повноважень.
Визначення прокурором конкретних суб`єктів як позивачів зумовлювалося виключно нормами процесуального права. Для представництва прокурором
інтересів держави в суді достатнім було лише обґрунтувати порушення або загрозу порушення інтересів держави.
Якщо інтереси держави збігаються з інтересами державного підприємства, то до 15 липня 2015 року прокурор не міг бути позбавлений права звернення до суду в інтересах держави в особі такого державного підприємства, оскільки чинне на той час законодавство не передбачало жодних заборон чи обмежень на таке звернення.
Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що аналіз положень статті 36-1 Закону № 1789-XII в редакції, що діяла до 15 липня 2015 року, свідчить, що під час дії Закону № 1789-XII допускалося здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (підприємств) у разі допущення порушень або загрози порушень інтересів держави, оскільки відповідних заборон чи певних обмежень в законодавстві закріплено не було.
Натомість Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 370/430/14-ц, від 12 січня 2022 року у справі №359/9596/15-ц, від 02 лютого 2022 року у справі № 488/5413/14-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 370/1141/14-ц, від 14 червня 2023 року у справі №617/769/15-ц, від 15 червня 2023 року у справі № 617/668/15-ц, від 21 червня 2023 року у справі № 619/76/15, від 05 липня 2023 року у справі № 372/4972/14, від 24 січня 2024 року у справі № 1008/5677/12 та від 27 березня 2024 року у справі № 369/473/15-ц зробив висновки про відсутність підстав для представництва держави в особі державних підприємств до 15 липня 2015 року, тобто під час дії статті 36-1 Закону № 1789-XII. З урахуванням наведеного в цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у зазначених постановах.
За матеріалами справи, прокурор при зверненні із цими позовами обґрунтував порушення інтересів держави недодержанням ГУ Держземагентства в Сумській області та Сумською РДА вимог чинного законодавства, внаслідок чого земельні ділянки лісогосподарського призначення, розташовані на території Сумського лісництва, перейшли у приватну власність.
Ураховуючи, що землі лісогосподарського призначення є об`єктами права державної власності, мають перебувати під посиленою охороною задля
збереження безпечного довкілля, непогіршення екологічної ситуації, тому саме
держава в особі її органів заінтересована в забезпеченні дотримання
нормативного порядку їх використання та збереження цільового призначення.
Прокурор захищає порушені інтереси держави, які полягають у вибутті з державної власності земельних ділянок, що перебували в користуванні ДП «Сумський лісгосп» як спеціалізованого лісогосподарського підприємства, яке
виконує покладені на нього державою функції щодо контролю за належним
використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення, охорони та відтворення лісів.
Ураховуючи наведене та належне обґрунтування прокурором у позовних заявах необхідності захисту інтересів держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність у прокурора на момент звернення з позовами до суду повноважень для представництва у спірних правовідносинах інтересів держави в особі ДП «Сумський лісгосп».
Звідси наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 25 вересня 2024 року у справі №587/1382/15-ц можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122434170
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.