Президент України Указом від 12 жовтня 2026 року № 1038/2026 затвердив нову Національну стратегію у сфері прав людини та визнав таким, що втратив чинність, Указ від 24 березня 2021 року № 119/2021, яким затверджувалася попередня стратегія.
Документ визначає три стратегічні та понад двадцять операційних цілей, від права на життя до доступу до правосуддя, і пов’язує їх із переговорами про вступ до ЄС та виконанням рішень Європейського суду з прав людини.
Однак у тексті стратегії немає жодної згадки про адвокатів чи адвокатуру, хоча серед завдань окремо названо гарантії професійної діяльності журналістів і конфіденційність журналістських джерел. Не згадувалися адвокати і в попередній стратегії 2021 року.
Кабінет Міністрів має за шість місяців затвердити операційний план реалізації стратегії на 2027–2029 роки.
Що стратегія каже про захист і запобіжні заходи
У розділі про право на свободу та особисту недоторканність стратегія прямо визнає проблемою застосування запобіжних заходів, пов’язаних із позбавленням або істотним обмеженням свободи, зокрема тримання під вартою і цілодобового домашнього арешту, «без належного обґрунтування їх необхідності та пропорційності». Серед завдань:
- удосконалення практики застосування таких запобіжних заходів відповідно до ст. 5 Конвенції та практики ЄСПЛ;
- удосконалення механізмів компенсації та оскарження запобіжних заходів;
- невідкладний і безперервний доступ до правничої допомоги, зокрема до захисника, з моменту затримання;
- обов’язкова реєстрація всіх випадків позбавлення чи обмеження свободи з доступом до цієї інформації, зокрема для захисників і близьких родичів.
У розділі про доступ до правосуддя стратегія передбачає приведення законодавства про процесуальні права підозрюваних, обвинувачених і потерпілих у відповідність з європейськими стандартами, запровадження ефективного засобу захисту від надмірної тривалості судового розгляду та посилення системи безоплатної правничої допомоги.
Що це означає для адвокатури
Аналітично. Стратегія розглядає правничу допомогу лише як послугу, яку держава має забезпечити особі, але оминає тих, хто цю допомогу надає. У ній немає завдань щодо гарантій адвокатської діяльності, недопустимості ототожнення адвоката з клієнтом, захисту адвокатської таємниці під час обшуків і негласних слідчих дій чи протидії тиску на захисників, хоча саме ці проблеми регулярно фіксують органи адвокатського самоврядування. Не згадано і Конвенцію Ради Європи про захист професії адвоката, яка є частиною європейських стандартів, на які стратегія посилається. Контраст із журналістами показовий: для них стратегія передбачає посилення процесуальних гарантій у зв’язку з професійною діяльністю, тоді як для адвокатів аналогічного завдання немає.
Водночас для захисту стратегія корисна: офіційне визнання на рівні указу Президента, що тримання під вартою і цілодобовий домашній арешт застосовують без належного обґрунтування, є аргументом, на який можна посилатися в клопотаннях і скаргах. Операційний план, який має розробити уряд, ще може заповнити прогалину щодо адвокатури, якщо органи адвокатського самоврядування візьмуть участь у його підготовці.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Що Люксембурзька конвенція змінить в обшуках і прослуховуванні адвокатів? – адвокат Віталій Чаюн — європейський стандарт захисту професії адвоката, якого стратегія не згадує.
- Україна має шанс першою серед держав Ради Європи ратифікувати Конвенцію про захист професії адвоката — підсумки круглого столу — стан ратифікації Конвенції в Україні.
- Рада адвокатів України заявила про неприпустимість обмеження права на професійну правничу допомогу у слідчих ізоляторах — проблеми доступу до захисника, які стратегія визнає лише загально.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.
