22 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Суд установив, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, в якому народився син ОСОБА_3.
Судовим наказом місцевого суду стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
ОСОБА_2 подав заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими
обставинами і суд заяву задовольнив, скасувавши судовий наказ, оскільки
неповнолітній ОСОБА_3 з травня 2016 року змінив місце проживання з м. Першотравенськ Дніпропетровської області на с. Дмитрівка Петропавлівського
району Дніпропетровської області, де проживав разом із батьком, який ніс і несе всі зобов’язання по належному утриманню дитини.
ОСОБА_1 подала заяву про видачу другого примірника судового наказу.
Суд першої інстанції відмовив у видачі дубліката судового наказу, зазначивши про те, що судовий наказ було скасовано.
Апеляційний суд залишив без змін ухвали суду першої інстанції.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій,
зазначивши таке.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька
або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних
представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, обов’язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти.
Суд установив, що ОСОБА_3 змінив своє місце проживання з м. Першотравенськ Дніпропетровської області на с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області, де проживав разом із батьком, який ніс і несе всі
зобов’язання щодо належного утримання дитини.
Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку,
встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Встановивши, що обставини, які досліджувалися, не були відомі при розгляді
заяви ОСОБА_3 про видачу судового наказу, оскільки судовий наказ виносився
суддею одноособово, без виклику стягувача і боржника, що відповідає нормам
ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов
правильного висновку про наявність підстав для скасування судового наказу. Також правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову ОСОБА_1 у видачі дубліката судового наказу у цій справі, оскільки ухвала суду першої інстанції про скасування судового наказу набрала законної сили.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 22 листопада 2022 року у справі No 188/1029/19 (провадження No 61-11986св20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107441776.