Публічне звернення судді Шевченківського районного суду міста Полтави Лариси Гольник до Голови Вищої ради правосуддя Григорія Усика набрало понад дві тисячі переглядів і викликало активне обговорення в юридичній спільноті.
Редакція «Адвокат Пост» не коментує суть дисциплінарного провадження — воно перебуває на розгляді та матиме власний результат. Однак два аспекти цього звернення заслуговують на окрему редакційну оцінку, оскільки стосуються не конкретної справи, а стандартів поведінки у правничому середовищі.
«Нехлюйство» як аргумент
Центральна правова вимога звернення судді Гольник полягає в тому, що дисциплінарна скарга Сікалова Г.А. містить висловлювання, які принижують честь і гідність особи, і тому підлягає поверненню скаржнику без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Ця вимога може бути обґрунтованою — ми не маємо доступу до тексту скарги Сікалова і не оцінюємо її зміст.
Проте в тому самому зверненні, яким суддя вимагає захисту від образливих висловлювань, дисциплінарний інспектор ВРП Гура О.П. характеризується словом «нехлюйство». Це оціночне судження з очевидно негативним емоційним забарвленням, адресоване конкретній посадовій особі, яка виконувала свої службові обов’язки.
Внутрішнє протиріччя очевидне: авторка застосовує той самий інструмент, проти якого заперечує. Стандарт, якого вона вимагає від скаржника, не дотримується нею самою в тому самому тексті.
Дисциплінарні інспектори ВРП — це посадові особи, які здійснюють публічну функцію в межах визначених законом повноважень. Незгода з їхніми висновками є законним правом будь-якої сторони провадження. Публічні образи на їхню адресу — ні.
Публічний тиск на конституційний орган
Друге питання серйозніше.
ВРП є конституційним органом. Голова ВРП не є апеляційною інстанцією щодо рішень дисциплінарних палат. Авторка звернення сама визнає: законодавчого механізму оскарження ухвал про відкриття дисциплінарної справи не існує.
Якщо правового інструменту немає — публічне звернення до керівника органу з вимогою «повернути діяльність Першої дисциплінарної палати у правове русло» є не правовим, а медійним і психологічним інструментом впливу на орган, провадження в якому ще не завершено.
Цей висновок не залежить від того, права суддя по суті чи ні. Навіть якщо кожен її аргумент є бездоганним юридично — форма їх реалізації підриває принцип інституційної незалежності дисциплінарного органу.
Особливої ваги цьому надає деталь: у зверненні поіменно перелічені члени палати, які проголосували за відкриття провадження, — Котелевець А.В., Бондаренко Т.З., Бокова Ю.В. та Сав’юк М.І. Поіменне публічне називання суддів чи членів дисциплінарного органу, які голосували проти інтересів особи, що оприлюднює це звернення, є формою тиску на конкретних осіб, що виконували свої повноваження. Це стосується будь-якої сторони будь-якого провадження — незалежно від посади та статусу.
Чому це важливо
Правнича спільнота в Україні веде тривалу дискусію про захист суддів, адвокатів і прокурорів від необґрунтованих дисциплінарних переслідувань. Ця дискусія важлива і має продовжуватися.
Але вона втрачає переконливість, коли ті самі особи, які апелюють до захисту від образ і тиску, одночасно застосовують образи і тиск як інструменти власного захисту.
Стандарт поведінки у правничому середовищі не може бути вибірковим. Він або є — або його немає.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.