30 жовтня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду Олександра Яновська узяла участь он-лайн у ІІІ Lviv Criminal Law Forum.
Про це повідомляє прес-служба Верховного суду.
Олександра Яновська виступила з доповіддю «Відновлення порушених прав VS Правова сталість: вплив рішень Конституційного Суду України на кримінальні провадження» у першій сесії заходу «Безперервні реформи: плюси, мінуси, підводні камені».
Вона зауважила, що одним із наріжних каменів права на справедливий суд є правова визначеність. Коли йдеться про правову визначеність, то мається на увазі, в тому числі, й правова сталість, стабільність, але не тільки правових норм, а й судових рішень.
Крім того, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
«Ми стикаємося з ситуаціями, коли судові рішення пройшли всі інстанції національних судових органів, але водночас очевидним є порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто виникає колізія між необхідністю збереження сталості судових рішень і забезпеченням захисту чи відновленням порушених прав», – зазначила суддя ВП ВС.
За її словами, рішення КСУ за своєю природою покликані захищати права особи, у них може бути встановлена неконституційність окремих норм. «Рішення КСУ можна порівняти з рішеннями Європейського суду з прав людини в аспекті застосування заходів загального або індивідуального характеру. Певною мірою те, про що КСУ говорить у своїх рішеннях, тобто зміни нормативного рівня, є заходами загального характеру. Крім того, правовим наслідком рішення КСУ може бути застосування певних заходів індивідуального характеру – здійснення заходів, спрямованих на відновлення порушених прав конкретної особи», – сказала Олександра Яновська.
Доповідачка акцентувала, що у КПК України є два аспекти, які визначають наслідки для кримінального провадження, що випливають із постановленого КСУ рішення. Так, ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Тобто якщо КСУ визнав неконституційним визначення кримінальної відповідальності за те чи інше діяння, то це і є підставою для закриття кримінального провадження.
До того ж у ч. 3 ст. 459 КПК України зазначено, що однією з виключних обставин є встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи. Тобто рішення КСУ може бути підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, за виключними обставинами.
Суддя ВП ВС розповіла про рішення КСУ, які стосуються конституційності чи неконституційності положень кримінального та кримінального процесуального законодавства. Вона також назвала проблеми, які виникають у межах кримінальних проваджень при застосуванні рішень КСУ та які потрібно вирішувати на нормативному рівні. Наприклад, постають такі запитання: як застосовувати закон про кримінальну відповідальність, якщо в рішенні КСУ визначений певний термін, що відстрочує набрання чинності рішенням КСУ, яким встановлено неконституційність норми КК України і, по суті, скасовується кримінальна відповідальність за певні діяння; чи не мають рішення КСУ щодо неконституційності норми кримінального процесуального закону ретроспективної дії і в чому тоді полягає сенс перегляду за виключними обставинами на підставі рішення КСУ; якими мають бути критерії для встановлення балансу між інтересом щодо відновлення порушених прав та обов’язком забезпечувати правову сталість судових рішень, дотримуватись принципу «res judicata».