Окремі аспекти процесу доказування при судовому розгляді: суддя Павло Пархоменко

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему «Окремі аспекти процесу доказування при судовому розгляді», Павло Пархоменко, Голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, кандидат юридичних наук, розповів про місце практики ЄСПЛ в процесі доказування та особливості доказування в кримінальних провадженнях.

Загальний підхід ЄСПЛ до оцінки доказів:

  • Завдання Суду не полягає в тому, щоб принципово визначати, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був заявник справді винуватим.
  • Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази.
  • При цьому має бути оцінена відповідна “незаконність” і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення.

Доводи прокурора в касаційній скарзі про необхідність застосування ЄСПЛ є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному проваджені зазначена в касаційній скарзі практика ЄСПЛ буде використовуватися не на користь засудженого, що може становити ризик для справедливості кримінального провадження в частині дотримання закону при отриманні доказів.

Таку постанову часто використовує сторона захисту.

Важливо для доказування є зв’язок неналежного поводження і права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції).

1.Суд зазначає, що, хоча вирішення питання про допустимість доказів є в принципі прерогативою національних судів, а роль Суду обмежується оцінкою загальної справедливості провадження, докази, отримані за допомогою заходу, який визнано таким, що суперечить статті 3 Конвенції, потребують окремого підходу.

2. Отже, згідно з практикою Суду, допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катування, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні призводить до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких свідчень і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження підсудного судом.

3. Стаття 87 КПК Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Стандарт доказування слугує для позначення рівня ймовірності, до якого обставина повинна бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною.

Прийняття рішення судом, у випадках передбачених стандартами доказування в кримінальному процесі (стаття 87 проекту КПК 2009 року), повинно ґрунтуватися на таких стандартах переконання:

  • Розумна підозра означає добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді і які спонукали б неупереджену та розважливу людину вдатися до практичних дій для з’ясування того, чи є така підозра обґрунтованою.
  • Переконання за більшою вірогідністю означає переконання, яке випливає із неупередженого та добросовісного розгляду всіх наданих сторонами відомостей, визнаних доказами, і свідчить, що висновок про існування або відсутність тієї обставини чи сукупності обставин, які доводить сторона, є більш вірогідним, ніж протилежний висновок.
  • Вагоме переконання означає, що неупереджений та добросовісний розгляд всіх наданих сторонами відомостей, визнаних доказами, свідчить про таку вірогідність стверджуваної обставини, яка є вищою, ніж переконання за більшою вірогідністю, але може бути недостатньою для переконання поза розумним сумнівом.
  • Переконання поза розумним сумнівом є таким, що виключає будь-який розумний сумнів у достовірності тих обставин, які доводить сторона. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.