Вікторія Поліщук, Голова комітету Національної асоціації адвокатів України вважає, що кожен доказ має важливе значення для вирішення спору щодо оскарження звільнення за угодою сторін, і поділилась з Advokat Post деталями побудови правової позиції з урахуванням практики Верховного суду.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України). Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору є угода сторін. У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.
За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.
У постанові від 15.07.2020 р. у справі № 733/498/17 (провадження №61-7851св18) Верховний Суд зробив правовий висновок, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України і раніше домовлена дата звільнення. Таким чином, трудове законодавство не передбачає обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору.
Разом з тим, на практиці «досягнення» згоди щодо звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України зовсім не означає, що працівник планував звільнення та надав дійсно згоду. Окрім того, існують й інші приклади, коли роботодавець під погрозою звільнення «за статтю» пропонує мирний спосіб для звільнення працівникам або використовує це як механізм звільнення окремих категорій працівників. Наприклад, вагітних жінок, жінок та чоловіків, які перебувають у соціальній відпустці, студентів, осіб передпенсійного віку та інших категорій працівників. На чому робити акценти, якщо Ви представляєте інтереси працівника або роботодавця? Яким чином питання звільнення за угодою сторін досліджують суди?
У разі, якщо колишній працівник оскаржує до суду факт незаконного свого звільнення, то суди мають з’ясовувати зазначені факти:
1.чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою. Мається на увазі: чи наявні усі належні докази, які би підтвердили факт існування згоди на звільнення за угодою сторін?
2.чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення. Оцінка відбувається за наявними у справі доказами, які можуть підтвердити, що заява була подана внаслідок чинення на працівника тиску з боку роботодавця. Вказаний висновок було зроблено у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 р. у справі №553/629/18 (провадження № 61-48739св18). Окрім того, доказами можуть слугувати і показання свідків, і записи відеокамер, якщо на підприємстві ведеться відеоспостереження, й інколи і навіть висновки психологів та психотерапевтів, до яких звертається працівник. Загалом це можуть бути будь-які належні докази, що зможуть доказати факт психологічного тиску для підписання заяви про звільнення за угодою сторін;
3.чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін та чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. При цьому, стосовно анулювання попередньої домовленості сторін то, якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Приписами Кодексу законів про працю України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін. Отже, анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін може мати місце лише при взаємній згоді на це роботодавця і працівника. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 р. у справі № 6-1269цс16 та у постановах Верховного Суду: від 01.10.2018 р. у справі №306/1425/17 (провадження № 61-31292св18) та від 27.05.2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).
4.чи було звернення до суду або до компетентних органів із заявами чи скаргами про порушення роботодавцем законодавства про працю відносно працівника. Прикладом, де досліджувалось вказане питання, можна назвати постанову Верховного Суду від 15.07.2020 р. у справі № 733/498/17 (провадження №61-7851св18), а прикладом компетентного органу – Державну службу України з питань праці.
5.чи була у працівника тимчасова непрацездатність на момент звільнення та чи відповідає листок непрацездатності вимогам Порядку видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яке затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я від 13.11.2001 р. № 455. Саме такий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 27.05.2020 р. у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19);
6.чи містить заява працівника дату про звільнення за угодою сторін. У постанові від 26.06.2019 р. по справі № 711/10770/16 (провадження №61-18666св18) Верховний Суд зробив правовий висновок, що реєстрація роботодавцем заяви працівника про звільнення, у якій відсутня дата її написання, не дає підстави для висновку, що сторони між собою визначили строк, з якого мали б бути припинені трудові відносини працівника.
Відтак, під час підготовки позову до суду або відзиву на позовну заяву потрібно враховувати, що кожен доказ має важливе значення для вирішення цього спору. Не варто розраховувати, що оскарження звільнення за угодою сторін, як правило, завершується відмовою позивачу (працівнику) у задоволенні його позовних вимог. Оскільки, якщо у працівника належним чином побудована правова позиція та наявні відповідні і допустимі докази, то він цілком може отримати позитивне судове рішення, а роботодавець змушений буде поновлювати на роботі та сплачувати вимушений прогул.