ВС здійснив касаційний перегляд вироку суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст.110, ч. 2 ст.110 КК, та ухвали апеляційного суду, якою зазначений вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі ставиться питання про недопустимість доказу – DVD -дисків із записом відеофайлів на тій підставі, що вони отримані органом досудового розслідування до внесення відомостей про вчинення злочину до ЄРДР.
За результатами касаційного перегляду ВС залишив оскаржувані судові рішення без змін.
Щодо доводів захисника про недопустимість доказів – двох дисків із записами відеофайлів, які були додатками до письмового повідомлення начальника СВ СБУ та стали підставою для початку досудового розслідування щодо ОСОБА_1,як доказів у даному кримінальному провадженні, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 1ст.214КПК передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Крім того, слід зазначити, що законодавчих обмежень щодо кола осіб, які можуть звернутися із заявою, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення,не має. Такою особою може бути як потерпілий,так і заявник (фізична, юридична особа).
Згідно з ч. 1 ст.60 КПК заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування,і не є потерпілим. Частиною 2 даної статті визначені права заявника, до яких віднесено також право заявника подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи. З вказаної норми закону випливає, що заявник має право подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи як до внесення відомостей до ЄРДР, так і на досудовому розслідуванні.
Відповідно до ч. 1 ст.223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст.237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Отже, огляд речей чи/та документів,проведений слідчим після внесення інформації в ЄРДР,є слідчою (розшуковою) дією,не суперечить вимогам КПК та спрямований на отримання (збирання) або перевірку доказів.
Протокол, який складає слідчий у процесі огляду речей чи/та документів,повинен відповідати вимогам ч.3 ст.104 КПК та є процесуальним джерелом доказів згідно із положеннями ч. 2 ст.84, п.3ч. 2 ст.99 КПК. За умови відповідності вимогам ч. 1 ст.98 КПК (матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення) речі, надані особою до заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення та оглянуті слідчим у рамках слідчої (розшукової) дії – огляду, є речовими доказами і повинні зберігатися за правилами,встановленими КПК та відповідною Інструкцією. У свою чергу документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій статті 98 КПК.
Як випливає з матеріалів кримінального провадження, заступнику начальнику СВ СБУ надійшло повідомлення про події, що містять ознаки кримінального правопорушення, зокрема, про те, що ОСОБА_1 в приміщенні обласної державної адміністрації здійснив публічні заклики до зміни територіального устрою України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, відеоматеріали виступу якого містяться у вільному доступі в мережі Інтернет (зазначені адреси в мережі Інтернет). До вказаного повідомлення додані два диски (DVD-RW, CD-R) із відеозаписом.
Після отримання повідомлення про протиправне діяння у відповідності до вимог ст.214 КПК слідчим за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст.101 КК, були внесені відомості до ЄРДР.
У подальшому слідчим у порядку ст.237 КПК було проведено огляд дисків з відеозаписами та за результатами огляду складено протокол, в якому було відображено детальний зміст відеозаписів. Указаний протокол відповідає вимогам ч.3 ст.104 КПК.
Надалі, у зв’язку з тим, що відомості, які містяться на дисках, мають доказове значення для кримінального провадження, слідчим було винесено постанову про визначення місця зберігання вказаних доказів.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що вказані диски були додані заявником до повідомлення про кримінальне правопорушення, що узгоджується з вимогами ст.60 КПК , у подальшому, після внесення відомостей до ЄРДР, вказані диски були оглянуті слідчим і визнані документами (доказами), підстав вважати вказані докази недопустимими у колегії суддів немає.
Що стосується посилань сторони захисту на підтвердження зазначених доводів щодо визнання доказів недопустимим на рішення ВС від 07.08. 2019 у справі No607/14707/17 (провадження 51-2604км19), то колегія суддів звертає увагу, що описані у поданому судовому рішенні підстави для визнання доказів недопустимими є нетотожними з наведеними обставинами отримання та дослідження доказів у вказаному провадженні, оскільки в наведеному рішенні колегією суддів було констатовано як порушення порядку збирання доказів, тобто довнесення відомостей до ЄРДР, так і отримання таких доказів неуповноваженою особою і не у передбачений КПК спосіб.
Не може погодитися колегія суддів із твердженнями захисника про те, що отримання працівниками СБУ відеозаписів суперечать вимогам частин1, 2 ст.41КПК. Вказані відеозаписи були розповсюджені у вільному доступі в мережі Інтернет без обмежень у доступі та огляді їх будь-якими особами, тобто поширено для перегляду невизначеною та необмеженою кількістю осіб, а тому, вбачаючи з відеозаписів ознаки вчиненого кримінального правопорушення, будь-яка особа може звернутися до слідчих органів з відповідною заявою чи повідомленням про правопорушення, додавши до заяви чи повідомлення як посилання на сайт, де міститься такий відеозапис, так і надавши сам відеозапис.
Детальніше з текстом постанови ВС від 30.04. 2020 у справі No640/19897/16-к (провадженняNo51-6241км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/89034985