Обставини справи: за ухвалою слідчого судді місцевого суду задоволено клопотання слідчого, подане у кримінальному провадженні, та накладено арешт на майно, в тому числі на автомобіль.
За ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката в інтересах ОСОБА_2 повернуто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, оскільки вона подана особою, яка не має права її подавати.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів не погодилася з висновками апеляційного суду про те, що факт наявності в ОСОБА_2 доручення не свідчить проперехід до нього права власності на зазначений автомобіль.
КПК не встановлює чіткого переліку осіб, суб’єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ст. 393 КПК вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Одним із учасників кримінального провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (пункти 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК). У ст.642 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, якою може бути будь-яка фізична або юридична особа. Водночас в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_4 своєю довіреністю уповноважив ОСОБА_2 володіти, користуватися і розпоряджатися автомобілем, який належав йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Також ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_3 договір оренди про користування вказаним транспортним засобом.
Тому, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну скаргу адвоката, подану в інтересах цієї особи.
Детальніше з текстом постанови ВС від 09.11.2020 у справі No661/2134/20 (провадженняNo51-3449км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92842343