Валах Вікторія, адвокат з медичного права, заступник Голови Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ, член Європейської асоціації медичного права (EAHL), кандидат юридичних наук, доцент Одеського національного університету імені І. І. Мечникова провела для адвокатів вебінар з підвищення кваліфікації у Вищій школі адвокатури на тему: «Медична таємниця:особливості дотримання та розголошення».
Міжнародні акти, що стосуються медичної таємниці:
- Конвенція про права людини в біомедицині (Convention on Human Rights and Biomedicine. DIR/JUR (96), 14, Strasbourg, 1996) : відомості про стан здоров’я людини визнаються складовою права на повагу до приватного життя (ст. 10);
- Міжнародний кодекс медичної етики (1949 р.): лікар зобов’язаний дотримуватися абсолютної таємниці в усьому, що він знає про свого пацієнта, навіть після його смерті;
- Декларація в політиці в галузі забезпечення прав пацієнта в Європі (1994 p.) : всі відомості про стан здоров’я пацієнта, діагноз, лікування тощо є конфіденційними. Розкрити ці відомості можна тільки за згодою пацієнта.
Вітчизняні акти, що стосуються медичної таємниці:
- Конституція України (1996 р.);
- Цивільний кодекс України (2003 р.);
- Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я» (1993 р.).
Складові медичної таємниці:
- факт звернення за медичною допомогою;
- стан здоров’я пацієнта;
- медичне обстеження, огляд та їх результати;
- діагноз;
- інші відомості (наприклад, стан здоров’я близьких та родичів пацієнта, шкідливі звички, особливості психіки, обставини, що передували захворюванню або спровокували його, тощо).
Суб’єктами збереження медичної таємниці є:
- особи з вищою медичною або фармацевтичною освітою (лікарі, провізори);
- особи із середньою медичною або фармацевтичною освітою (фельдшери, медичні сестри, фармацевти);
- молодший медичний персонал (санітари, няньки);
- особи, які навчаються (студенти вищих та середніх медичних закладів освіти);
- немедичний персонал лікувальнопрофілактичної установи (працівники кадрових, юридичних, фінансових, господарських служб та ін.);
- працівники страхових організацій;
- посадові особи органів управління охорони здоров’я (головні лікарі, керівники структурних підрозділів міністерства та ін.);
- особи, яким інформація, що становить лікарську таємницю, стала відомою відповідно до їх професійних обов’язків (працівники судових і правоохоронних органів, адвокати та ін.);
- родичі (батьки, баба, дід тощо) – стосовно дітей.
Гарантією збереження медичної таємниці є те, що лікарі та інші медичні працівники не можуть бути допитані як свідки в кримінальному процесі щодо відомостей, які становлять медичну таємницю (п.4 ч.2 ст. 65 КПК).
Правомірне розголошення без згоди пацієнта:
- Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров’я дитини або підопічного (ч. 2 ст. 39 Основ);
- Тимчасовий доступ до медичної документації за ухвалою слідчого судді у межах досудового розслідування або за ухвалою суду у межах розгляду відповідної кримінальної справи;
- Лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення за встановленою формою про нещасний випадок із смертельним наслідком, пов’язаний із заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, а також нещасний випадок, що стався внаслідок контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами або під час дорожньо-транспортної пригоди,- прокурору та органу досудового розслідування;
- Обов’язок наречених повідомити один одного про стан здоров’я.
Складання “успішного” адвокатського запиту щодо інформації, яка містить лікарську таємницю, має:
- містити посилання на норми спеціального законодавства;
- містити чітку мету та перелік документів (інформації), який є потрібен адвокатові для справи;
- мати у якості додатків обов’язково витяг з договору про надання правової допомоги (краще – окрему заяву-згоду від клієнта) щодо повноважень та обсягу запитуваної інформації.