Особливості кваліфікації погроз або насильства щодо працівника правоохоронного органу: ст. 345 КК

Під час кваліфікації дій особи за ст. 345 КК необхідно, серед іншого, встановити інтелектуальний момент умислу обвинуваченого, а саме усвідомлення ним того, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу, а також того, що такий працівник виконує функції, покладені на нього законом.

Обставини справи: ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи
поблизу районного суду, умисно завдав 5 ударів руками у ділянку голови потерпілого ОСОБА_2, який будучи працівником правоохоронного органу (помічником чергового ізолятору тимчасового тримання), виконував ухвалу апеляційного суду про затримання ОСОБА_1 для його подальшого приводу до прокурора та суду задля вирішення питання про обрання запобіжного заходу. Вказаними діями потерпілому ОСОБА_2 було завдано легких тілесних ушкоджень.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_1 у зв’язку з недоведеністю в діяннях особи складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Зокрема, приймаючи таке рішення, місцевий суд вважав недоведеним те, що потерпілий, ОСОБА_2, як про це зазначено в обвинувальному акті, виконував
службові обов’язки щодо виконання ухвали апеляційного суду. На думку місцевого суду, матеріалами провадження безспірно встановлено, що ОСОБА_1 перебував біля районного суду, здійснюючи звичайні представницькі функції в судових справах, тобто не порушував громадський порядок, та після його блокування працівниками поліції, які були одягнуті або в одяг, який не містив ідентифікуючих ознак працівника правоохоронного органу, або був цивільним, і намагалися примусити його пред’явити особисті документи, почав чинити опір та намагався залишити вказаних осіб, які у зв’язку з цим перейшли до активного його затримання із застосуванням фізичної сили. На думку суду, ці обставини у взаємозв’язку з обстановкою на місці події унеможливлювали ідентифікацію осіб, які висунули вимогу зупинитися і пред’явити особисті документи, як працівників поліції.

Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Обґрунтування позиції ККС: як було встановлено колегією суддів ККС, у матеріалах кримінального провадження відсутні документи про те, що потерпілий є працівником СВ ГУНП, а тому був уповноважений ухвалою апеляційного суду здійснити затримання ОСОБА_1 для його подальшого приводу до прокурора та суду задля вирішення питання про обрання запобіжного заходу у кримінальному провадженні, як про те наголошується в обвинувальному акті. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновків про недоведеність стороною обвинувачення факту виконання потерпілим, за обставин, викладених
у обвинувальному акті, своїх службових обов’язків, що є о бов’язковою ознакою
об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Окрім того, колегія суддів ККС вважає що при кваліфікації дій за зазначеною статтею Особливої частини КК важливим є встановлення інтелектуального моменту умислу особи, а саме розуміння винним двох обов’язкових складових: по-перше, усвідомлення особою, що опір вчиняється саме працівникові правоохоронного органу; по-друге, усвідомлення, що такий працівник виконує покладені на нього законом функції.

Як правильно зазначив апеляційний суд, досліджені місцевим судом докази, подані та відкритті стороною захисту у порядку ст. 290 КПК, а саме фотоматеріали, які місять фіксацію подій, свідчать про те, що потерпілий на місці події був одягнутий у чорні штани та футболку, без будь-яких розпізнавальних знаків, як то шеврони, написи, головний убір, тощо, які би давали змогу ідентифікувати його оточуючим, у тому числі виправданому, як працівника правоохоронного органу. На вказані обставини посилався ОСОБА_1, і власне у місцевому суді не заперечував і сам потерпілий, зазначивши, що формених ознак працівника поліції на його одязі не було, не мав їх й інший працівник поліції ОСОБА_3, який на той момент перебував у цивільному одязі. Ще дві особи, які знаходилися на місці події, були невідомими сторонніми громадянами.

Таким чином, описана вище обстановка затримання ОСОБА_1, у якій він
перебував, не давала йому можливості усвідомлювати належність потерпілого
до працівника правоохоронного органу, тим більше за умови недоведеності
виконання ОСОБА_2 у цей момент своїх службових обов’язків, що свідчить про недоведеність умислу особи на вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК.

Детальніше з текстом постанови ВС від 05.10. 2022 у справі No 759/19373/17 (провадження No 51-1955км22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106744536.