Патологічні арбітражні угоди: адвокат Анастасія Клян

Незважаючи на те, що нині економіка України переведена на військові рейки, бізнес поступово починає відновлювати свою активність.

Про це пише Анастасія Клян, адвокат юридичної компанії GOLAW.

Це стосується і вирішення спорів, особливо тих, що були розпочаті до введення воєнного стану. Так, працює судова гілка влади, а також продовжується розгляд справ у міжнародних арбітражах.

У цій статті пропоную розібратися з тим, що означає «патологічна арбітражна угода» та як не допустити ситуації з визнанням арбітражної угоди недійсною.

Наразі альтернативне вирішення спорів набуває все більшої популярності. Саме тому такі поняття як «арбітраж» та «арбітражна угода» вже знайомі не тільки бізнес-спільноті, але й пересічним громадянам.

Здавалося б, що за таких умов учасники зовнішньоекономічної діяльності вже мали б знати, як правильно укладати арбітражні угоди, аби останні вважалися дійсними та підлягали виконанню. Однак з власного досвіду можу констатувати, що таке уявлення хибне. Кожна друга арбітражна угода, з якою мені доводиться працювати, має недоліки.

01  —  Поняття патологічності арбітражної угоди

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлює, що арбітражна угода є угодою сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода укладається в письмовій формі та може бути оформлена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

В наукових колах склалися певні вимоги до арбітражного застереження, яке повинно:

  • мати обов’язкові наслідки;
  • виключати втручання державних судів;
  • давати повноваження арбітрам; та
  • запровадити процедуру, що забезпечує виконання рішення.

При цьому, будь-яке відхилення арбітражного застереження від запропонованих елементів призводить до патологічності такого застереження.

Слід зазначити, що законодавство не містить визначення патологічної арбітражної угоди, така назва використовується у практиці правозастосування та наукових працях. Сьогодні прийнято вважати, що патологічна або дефектна арбітражна угода – це така угода, виконання якої є значною мірою утрудненим або взагалі неможливим.

Як вже зазначалось, недоліки арбітражних угод – далеко непоодинокий випадок. Однак не всі недоліки роблять арбітражну угоду патологічною.

02  —  Судова практика

За загальним правилом, вирішення питання дійсності або недійсності арбітражної угоди віднесено до компетенції арбітражного суду. Однак сучасна судова практика йде тим шляхом, що українські суди самостійно розглядають питання виконуваності та патологічності арбітражних угод.

Яскравою ілюстрацією такого підходу є Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16.

У даній справі суд послався на пункт 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській конвенції 1958 року, де зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнавалося, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», у таких випадках: 1) положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду, та 2) в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражному розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Також у вказаній справі суд зазначив, що суди можуть визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

Подібні висновки викладені й в Постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 911/1110/20. Так, суд вказав, що в даному випадку недостатньо вказівки на місце проведення арбітражу, мову арбітражного розгляду та матеріальне право, що підлягає застосуванню для віднесення цього спору до МКАС при ТПП. Суд касаційної інстанції зазначив, що оцінка наявності чи відсутності арбітражного застереження в кожному конкретному випадку індивідуальна, і посилання в контракті на Арбітражний суд міста Києва недостатньо для того, щоб зробити висновок, що цей спір підлягає вирішенню саме МКАС при ТПП. З огляду на те, що арбітражне застереження, яке передбачено у контракті, є таким, що не може бути виконано, Верховний Суд вважає, що пріоритет у розгляді цього спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не арбітражному суду.

При цьому варто пам’ятати, що кожна справа унікальна і невеликі розбіжності можуть мати наслідком ухвалення протилежних рішень. Підтвердженням цього є Постанова Верховного Суду від 03 лютого 2022 року у справі № 911/1803/19. Так, суд дійшов висновку про те, що певні неточності вказаної в арбітражному застереженні назви арбітражної установи (тобто неповна назва, а зазначення лише абревіатури), не мала наслідком відмову арбітражного суду визнавати свою компетенцію з розгляду спору. З огляду на викладене, обставин «патологічного характеру» арбітражного застереження судом у цій справі не встановлено, водночас повно досліджено обставини щодо дійсного наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Отже, як ми бачимо зі змісту актуальної судової практики, ризик визнання арбітражної угоди патологічною та невиконуваною полягає в наявності дефектів такої угоди. Такі дефекти, зокрема, полягають у неправильній назві арбітражного суду або відсиланні до неіснуючого арбітражного інституту.

03  —  Висновки

Висновок тут можна зробити один: для того, щоб потенційний спір розглядався все ж таки арбітражем, та аби уникнути ризиків визнання арбітражних угод патологічними та невиконуваними, слід використовувати рекомендовані типові арбітражні застереження при складанні контрактів. Арбітражні суди на своїх Інтернет-сторінках вказують типові застереження. Тому сторонам зовнішньоекономічного контракту потрібно обрати бажаний арбітражний суд та, використовуючи типове арбітражне застереження, визначитися з кількістю арбітрів, застосовуваним правом, мовою та місцем арбітражу.