Ці кошти не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України.
13 серпня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження
справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Національного банку України (далі – НБУ), треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі –ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»), про захист прав споживачів фінансових послуг та стягнення коштів.
Суд установив, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» укладено договори банківського вкладу. Постановою Правління НБУ від 20 листопада 2014 року No 733 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. У цей же день виконавчою дирекцією Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження з 21 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої
особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової
адміністрації у ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк». Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив ОСОБА_1 гарантоване відшкодування в сумі 200 000,00 грн. Залишок коштів у розмірі 9 907 847,35 грн включений до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої черги.
Місцевий суд, з яким погодився й апеляційний суд, відмовив у позові, мотивуючи це тим, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що діями відповідачів йому завдано майнової шкоди.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів з огляду на таке.
Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу в розумінні статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
У частині четвертій статті 4 Закону України «Про Національний банк України»
встановлено, що Національний банк не відповідає за зобов’язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання.
Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред’явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних у межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначені норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв’язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не підтвердив протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки прийняті ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти (у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 9 907 847,35 грн) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, тому відсутні підстави для стягнення цієї суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів.
При цьому суд установив, що вимоги позивача на суму 9 907 847,35 грн було
включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», тому
позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває.
За таких обставин суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 13 серпня 2021 року у справі No 757/4166/19-ц (провадження No 61- 3547св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99037746