Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
Місцевий суд визнав невинуватим та виправдав особу за ч. 2 ст. 366; ч. 4 ст. 191 КК. Своє рішення суд мотивував, зокрема тим, що повноваження слідчого, який склав обвинувальний акт та прокурора, який його затвердив, не підтверджені постановами, винесеними в порядку статей 37 та 39 КПК, а тому всі докази сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні є недопустимими.
Апеляційний суд залишив без зміни цей вирок.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд не врахував доказів, наданих стороною обвинувачення, чим порушив принцип змагальності сторін. Вказує, що у справі містяться копії документів, що підтверджують повноваження слідчого та прокурора, а в кримінальному провадженні, розпочатому шляхом виділення матеріалів з іншого провадження в порядку ст. 217 КПК, може бути використано як докази й ті матеріали, які існували на момент виділення.
Позиція ККС
Скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС
ККС зазначає, що у цьому провадженні, як видно з судових рішень, суди попередніх інстанцій не піддавали сумніву достовірність наданих стороною обвинувачення копій постанов, які підтверджують повноваження слідчого та прокурора. По формі та змісту ці документи повною мірою відповідають критеріям, визначеним КПК та судовою практикою, тому ККС вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що усі надані стороною обвинувачення докази є недопустимими виключно через те, що слідчий і прокурор продовжували виконувати свої повноваження у виділеному провадженні на підставі розпоряджень, винесених до виділення цього провадження, є необґрунтованими.
В ході судового розгляду були досліджені зібрані стороною обвинувачення
докази, у тому числі й копії постанов про призначення слідчих і прокурорів у даному провадженні. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачення висунуто неповноважними посадовими особами.
Апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції, що відсутність постанов про призначення слідчого і прокурора у провадженні тягне за собою недопустимість усіх доказів. Відхиляючи доводи прокурора, суд зазначив, що при виділенні матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження необхідно знову призначити слідчого (групу слідчих) та прокурора (групу прокурорів) у виділеному кримінальному провадженні. ККС не погоджується з таким тлумаченням судами вимог КПК, яким не передбачено
повторного призначення слідчого або прокурора у кримінальному провадженні,
яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 26.09.2023 у справі №382/646/1 https://reestr.court.gov.ua/Review/113901639
Окрема думка https://reyestr.court.gov.ua/Review/113985497
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.