Помилкове подання адвокатом апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді місцевого суду до АП ВАКС, а не до апеляційного суду загальної юрисдикції, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
ухвалою слідчого судді місцевого суду задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали слідчого судді та скаргу повернув особі, яка її подала, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК. Своє рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що адвокат, всупереч вимогам п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК, подав апеляційну скаргу з пропуском п’ятиденного строку, при цьому апеляційний суд за заявою вказаної особи не знайшов підстав для поновлення цього строку.
У касаційній скарзі адвокат стверджує, що пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення зумовлений тим, що з урахуванням неоднозначної практики судів не існувало можливості точно визначити належний суд апеляційної інстанції, що стало результатом його звернення з апеляційною скаргою до АП ВАКС, а не до апеляційного суду загальної юрисдикції.
Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС у результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановила те, що копію ухвали слідчого судді місцевого суду адвокат отримав 03.08.2025 та 04.09.2025 звернувся зі скаргою на цю ухвалу до АП ВАКС.
Далі 08.09.2025 суддя АП ВАКС ухвалив рішення про повернення скарги особі, яка її подала, оскільки оскаржуване судове рішення постановив слідчий суддя місцевого суду загальної юрисдикції, переглядати його в апеляційному порядку має право відповідний апеляційний суд загальної юрисдикції, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване рішення.
Натомість, як зазначає сам касатор, лише після викладення колегією суддів ККС позиції в рішенні від 09.12.2025 йому стало зрозуміло, що він помилково подав апеляційну скаргу на згадане вище рішення слідчого судді до АП ВАКС, а тому лише 12.12.2025 оскаржив його до апеляційного суду загальної юрисдикції.
Наведені вище обставини, а саме процесуальна поведінка адвоката, який зволікав з оскарженням згаданої вище ухвали слідчого судді до апеляційного суду загальної юрисдикції, звернувся з її оскарженням до апеляційного суду з порушенням юрисдикції, визначеної, зокрема, п. 20 ч. 1 ст. 3 КПК, при цьому тривалий час, який минув з дати завершення процесуального строку, на переконання колегії суддів ККС, не свідчать про існування в адвоката об’єктивних перешкод для реалізації права подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді місцевого суду саме до апеляційного суду.
Тож апеляційний суд розглянув клопотання в межах наведених адвокатом доводів та за відсутності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК обґрунтовано, з достатнім мотивуванням своїх висновків, відмовив у задоволенні клопотання про поновлення цього строку і повернув апеляційну скаргу.
Постанова колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 12.05.2026 у справі № 757/39249/25-к (провадження № 51-4617км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/136428080
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.