23 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру
аліментів на дитину.
Суд установив, що судовим наказом місцевого суду з відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 щомісячно у розмірі 1/4
частини заробітку (доходу) платника аліментів до досягнення дитиною повноліття. Однак на день подання позову дитина тяжко хворіє, постійно проходить обстеження та лікування, що потребує затрат як часу, так і коштів.
Суд першої інстанції задовольнив позов, збільшив розмір аліментів, що стягувався за судовим наказом місцевого суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, – до 1/2 частини заробітку (доходу)
платника аліментів.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, залишив у силі рішення суду першої інстанції, змінивши визначений судом розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 з 1/4 до 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, зробивши такі правові висновки.
Основним правовим питанням, яке постало перед судами у цій справі, є те, чи може погіршення стану здоров’я дитини бути підставою для зміни раніше визначеного судом розміру аліментів на її утримання.
Відповідно до норм статті 192 СК України розмір аліментів на утримання дитини, визначений судовим рішенням, не вважається незмінним.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання
рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі,
зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість
чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову
вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Верховний Суд зауважив, що стан здоров’я дитини (пункт 1 частини першої статті 182 СК України) належить до обставин, які підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів на утримання дитини (впливають на такий розмір), і, вочевидь, зміна цієї обставини, зокрема істотне погіршення стану здоров’я дитини після стягнення аліментів, може бути підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів на її утримання, якщо внаслідок такого погіршення здоров’я раніше визначений розмір аліментів не забезпечує гармонійного розвитку дитини.
Посилаючись на те, що малолітній ОСОБА_3 вже на момент стягнення аліментів мав певні захворювання, апеляційний суд не звернув уваги на наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції докази, зокрема медичні
документи, які свідчать про те, що після видачі місцевим судом судового наказу
про стягнення аліментів стан здоров’я дитини істотно погіршився, в неї були виявлені як нові захворювання, так і розвинулись негативні наслідки існуючих, що загалом призвело до встановлення ОСОБА_3 статусу «дитина з інвалідністю підгрупи А». Таким чином, погіршення стану здоров’я ОСОБА_3 після стягнення аліментів не має короткострокового характеру, а є стійким розладом функцій організму, який призводить до обмеження життєдіяльності дитини. Отже, висновок апеляційного суду про те, що погіршення стану здоров’я дитини не може бути самостійною підставою для зміни розміру аліментів, є помилковим.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі No 128/2206/21 (провадження No 61-5920св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107633674.