Згідно з ч. 1 ст. 459 КПК перегляд за нововиявленими обставинами можливий лише щодо тих рішень, які набрали законної сили та яким завершено розгляд кримінального провадження, а тому ухвали слідчого судді, а також рішення суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал за цим правилом оскарженню не підлягають.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за ухвалою слідчого судді
районного суду від 18.01.2018 було відмовлено у задоволенні клопотання про
застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_1 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням обов’язків, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 5 ст. 194 КПК.
За ухвалою апеляційного суду від 26.01.2018 скасовано ухвалу слідчого судді
районного суду та постановлено нову ухвалу, якою клопотання про застосування
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної частково
задовольнив та застосував запобіжний захід у вигляді застави з покладанням
обов’язків, у разі її внесення, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК.
За ухвалою апеляційного суду від 12.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами.
Позиція ОП: ухвалу судді апеляційного суду від 12.03.2019 залишено без змін.
Обґрунтування позиції ОП: відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК не пізніше наступного дня після надходження заяви до суду суддя перевіряє її відповідність вимогам ст. 462 КПК і вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
ВС звертає увагу на те, що законодавець використав у цій нормі саме формулювання «суддя … вирішує питання про відкриття … провадження …», а не
«суддя … відкриває … провадження …». Перше формулювання, на відміну від другого, насправді не означає, що за результатами вирішення відповідного питання має бути ухвалене лише рішення про відкриття провадження. Надавши судді повноваження «вирішувати питання», законодавець тим самим надав судді повноваження оцінювати, чи є підстави для відкриття провадження і, таким чином, повноваження вирішувати, чи відкрити провадження, або ж відмовити у його відкритті.
Таким чином, вирішення судом питання про відкриття провадження означає, що питання стосується того, чи є підстави для відкриття провадження. Таким чином, ВС робить висновок, що таке формулювання дає судді повноваження як відкрити, так і відмовити у відкритті провадження, і вирішення цього питання
залежить від наявності або відсутності підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
У цьому провадженні суддя апеляційного суду відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що відповідно до кримінального процесуального законодавства України апеляційний суд не має права переглядати за нововиявленими обставинами ухвалу апеляційного суду за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали слідчого судді.
Системне, логічне й телеологічне тлумачення норм, що містяться в главі 34 КПК, указує на те, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягають не всі
судові рішення, а лише ті, якими завершується розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.
По-перше, на це вказує зміст ст. 459 КПК, частина друга якої визначає, що слід
вважати нововиявленими обставинами. Логіка і мета цієї норми, з огляду на її зміст, вказують на те, що процедура перегляду за нововиявленими об ставинами має застосовуватися до тих судових рішень, якими завершено кримінальне
провадження по суті та які, власне, й породжують певні кримінально-правові
наслідки або констатують відсутність підстав для настання таких наслідків (вирок, ухвала про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо таких рішень).
По-друге, на відміну від права на апеляційне оскарження, жодна норма КПК не
містить указівки на можливість перегляду за нововиявленими обставинами ухвал слідчих суддів. Так, у главі 34 КПК йдеться лише про «суд», тоді як «слідчий суддя» взагалі не згадується. Крім того, ст. 260 КПК передбачає, що право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, мають учасники судового провадження. При цьому відповідно до положень ст. 3 КПК, яка містить визначення основних термінів КПК, чітко розрізняє стадії досудового провадження і судового провадження (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК) і визначає судове провадження як кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами (п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК).
Таким чином, ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою. При цьому помилкове посилання апеляційного суду на ч. 4 ст. 399 КПК, зам ість ч. 2
ст. 464 КПК, само по собі не впливає на правильність ухваленого судом рішення і не є істотним порушенням вимог КПК.
Висновок щодо застосування норм права
1. Положення ч. 1 ст. 459 КПК слід розуміти як такі, що передбачають
можливість перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, що
набрали законної сили та якими завершено розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.
Перегляд за нововиявленими обставинами ухвал слідчого судді, а також
рішень суду апеляційної інстанції щодо таких ухвал, кримінальним процесуальним законодавством не передбачений.
2. Положення ч. 2 ст. 464 КПК про те, що «суддя … вирішує питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами», слід розуміти як такі, що надають судді повноваження перевірити
наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами
та ухвалити рішення про відкриття такого провадження або відмову у його відкритті.
Детальніше з текстом постанови ВС від 03.02.2020 у справі No 522/14170/17 (провадження No 51-1836кмо19) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/87424124