Положення ч.4 ст. 75 СК України варто тлумачити системно, враховуючи встановлений іншими статтями обов’язок подружжя утримувати інше подружжя

24 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала про те, що перебуває
з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Їй встановлено ІІ групу інвалідності
довічно, внаслідок чого вона не працює та позбавлена можливості одержати будь-які додаткові джерела доходу, крім пенсії за інвалідністю. Посилаючись на те, що її матеріальне становище є важким, є потреба у постійному догляді та лікуванні, а відповідач спроможний таку допомогу надати, просила позов задовольнити.

Суд першої інстанції задовольнив позов у зв’язку з тим, що позивач
отримує пенсію у розмірі одного прожиткового мінімуму, встановленого законом, однак ця пенсія має забезпечувати прожитковий мінімум. З огляду на тяжку онкологічну хворобу ОСОБА_1 потребує коштовного лікування, пенсія покриває лише ці витрати.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у позові,
обґрунтовуючи це тим, що позивача не можна вважати особою, яка потребує
матеріальної допомоги у розумінні частини четвертої статті 75 СК України.

Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, змінив рішення суду
першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_2 аліментів на утримання
дружини ОСОБА_1, з огляду на таке.

Чинне законодавство у частині другій статті 75 СК України надає перелік
загальних умов для надання утримання одному з подружжя: 1) його непрацездатність; 2) потреба у матеріальній допомозі; а також здатність другого з подружжя надавати матеріальну допомогу. У цьому випадку мова йде про юридичний склад, який містить юридичні факти, що є підставою для набуття одним з подружжя права на утримання і створення обов’язку для іншого з подружжя таке утримання надавати.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 75 СК України один
із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата,
пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Цей мінімум можна визнати
допустимим у випадках лише нормального життєзабезпечення людини, але він
не є достатнім у разі, якщо мова йде про непрацездатну особу, зокрема, яка позбавлена можливості працювати.

Необхідні потреби непрацездатної людини, як правило, не обмежені тими
звичайними потребами, які має здорова людина, тому вимагають додаткових
витрат на лікування, оздоровлення, харчування, що зумовлено іншим, відмінним
способом життя такої людини.

Аналіз норм СК України свідчить про те, що четвертою істотною умовою
виникнення права одного із подружжя на утримання є відсутність зловживання
правом з її боку. Форми такого зловживання визначені у частині першій статті 83
СК України.

Таким чином, за умови відсутності зловживань, визначених у частині
першій статті 83 СК України, або передумов обмеження права одного із подружжя на утримання з боку іншого подружжя, які передбачені частиною 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,
непрацездатне подружжя має право на матеріальну допомогу в сенсі статті 75
СК України.

У розумінні положень частини четвертої статті 75 СК України один із подружжя, який є особою з інвалідністю, не є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо його пенсія забезпечує йому встановлений законом прожитковий мінімум, однак, внаслідок наявності у нього інвалідності (онкологічного захворювання) така особа обтяжена необхідністю несення додаткових витрат на своє лікування.

Тобто, зміст частини четвертої статті 75 СК України варто тлумачити системно,
враховуючи встановлений іншими статтями СК України обов’язок подружжя
утримувати інше подружжя й міжнародні стандарти правового захисту осіб з інвалідністю, яким у цій справі є подружжя, яке потребує матеріальної допомоги.

Призначення особі з інвалідністю відповідної пенсії по інвалідності або іншої соціальної виплати не може знаходитися у зв’язку із виплатами, які здійснює подружжя на утримання іншого подружжя, яке є особою із інвалідністю. Факт призначення державою пенсії по інвалідності не може впливати на факт призначення судом аліментів на утримання подружжя або ж виключати його.

Верховний Суд вважав, що положення частини четвертої статті 75 СК України,
відповідно до якої один із подружжя є таким, що потребує матеріальної
допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна,
інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого
законом, не відповідають нормам статей 3, 8 та 48 Конституції України, тому суд
її не застосовує.

Вирішено звернутися до Пленуму Верховного Суду для розгляду питання
стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі No 759/6629/19 (провадження No 61-15018св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/98054751