Визначення допустимості доказів має спиратися на права людини, а не на законодавство.
Про це заявив Суддя Верховного Суду Аркадій Бущенко, повідомляє Судова влада.
Суддя торкнувся проблем, які виникли після прийняття Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, а саме особливостей оцінки допустимості доказів. Дискусію в юридичній спільноті викликає застосування статей 86 та 87 КПК України.
На думку Аркадія Бущенка, у цьому випадку значно ефективнішою буде орієнтація саме на права та свободи людини (ст. 87), оскільки вони є невідчужуваним та визначеним поняттям. Крім того, важливий той факт, що вони закріплені в численних правових актах та захищені від можливих змін у законодавстві. Отже, орієнтація саме на права людини дає певну незалежність від зовнішніх факторів і сталість у системі оцінки допустимості чи недопустимості доказів.
Також суддя звернув увагу на те, що останнім часом юристи дедалі частіше оцінюють допустимість доказів суто через порядок їх отримання, залишаючи без уваги інші питання. Відповідно, це негативно впливає і на якість роботи юристів, і на розгляд справи в цілому. Основне питання, на яке відповідають учасники процесу, – чи було щось порушено? Тоді як значно ефективнішим та повнішим буде аналіз принаймні шести запитань:
- Чи було щось порушено?
- Це права та свободи людини?
- Які саме?
- Чиї?
- Чи істотне порушення?
- Який вплив має на справу?
Тільки отримавши відповіді на ці запитання, можна впевнено говорити про те, чи можна визнати доказ недопустимим у конкретному випадку.
Під час виступу доповідач навів також аргументи на користь того, чому застосування ст. 86 КПК України є менш ефективним.
«Порядок – поняття невизначене й мінливе, й воно залежить від багатьох факторів», – наголосив він та зауважив: «Найбільш інформоване рішення є найбільш правильним. Для того, щоб відступити від цього постулату, нам потрібна цінність, яка порівняна з цінністю інформованого рішення. Що може бути такою цінністю, яка змусить суддю відступити від постулату? Це може бути захист прав та свобод людини».