Чинне законодавство не вимагає, щоб за спадковим договором одна сторона (набувач) у всіх випадках зобов’язувалася виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) лише особисто.
21 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору.
Суд установив, що між сторонами укладено спадковий договір,згідно з умовами якого після смерті ОСОБА_1 належна їй на праві власності квартира переходить у власність ОСОБА_2. Відповідно до умов договору на набувача покладені обов’язки: зі сплати вартості послуг за користування елекроенергією, газо-, водопостачанням та інших комунальних платежів; забезпечення спадкодавця лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, здійснення належного догляду та харчування. У разі смерті спадкодавця ОСОБА_2 як набувач зобов’язана здійснити комплекс заходів щодо поховання.
Суд першої інстанції розірвав укладений між сторонами спадковий договір.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду з огляду на таке.
Під час розгляду справи ОСОБА_2 надала докази виконання своїх зобов’язань щодо оплати комунальних послуг, зокрема квитанції про сплату комунальних послуг. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 ухилялася від обов’язку щодо забезпечення ОСОБА_1 лікарськими засобами.
Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який, врахувавши зміст спадкового договору, визначені ним обов’язки набувача, суть спору між сторонами,згідно з яким претензії ОСОБА_1 зводяться до того, що ОСОБА_2 особисто повинна здійснювати догляд за ОСОБА_1, дійшов правильного висновку про відсутність встановлених законом підстав для розірвання спадкового договору, оскільки ОСОБА_2 відповідно до статті 614 ЦК України довела відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов спадкового договору з огляду на те, що ОСОБА_1 не бажає отримувати належний особистий догляд та харчування від інших осіб, найм яких здійснює ОСОБА_2.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що за змістом спадкового договору не передбачено обов’язку ОСОБА_2 особисто здійснювати догляд за ОСОБА_1. Для здійснення матеріального забезпечення ОСОБА_1 та виконання умов цього договору ОСОБА_2 повинна сплачувати кошти, відповідно є очевидним те, що набувач не може особисто готувати ОСОБА_1 їжу, доглядати за нею, оскільки ОСОБА_2 має працювати та отримувати дохід для забезпечення належних умов для ОСОБА_1 та виконання умов договору.
Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року постанову Полтавського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі No524/354/19 (провадження No 61-15048св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94328476