Повернення апеляційної скарги скаржнику на стадії перевірки ухвали слідчого судді апеляційним судом не передбачено КПК

Відсутність в апеляційній скарзі підпису особи, яка її подала, не є підставою для повернення апеляційної скарги (п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК). При застосуванні п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, що передбачає можливість повернення апеляційної скарги, якщо її подано особою, яка не має права на подачу такої скарги, визначальним є вирішення питання про наявність в особи, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого законом права на її подачу, а не авторство в її виготовлення.

Обставини справи: за ухвалою слідчого судді місцевого суду відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ НП про закриття
кримінального провадження. На цю ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Суддя апеляційного суду повернув апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399
КПК, оскільки скарга не була підписана заявником, що перешкоджало апеляційному суду вирішити питання про наявність в останнього права на подачу скарги.

Позиція ККС: скасовано ці судові рішення та призначено новий розгляд у місцевому суді.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС встановила, що згідно з вимогами статей 392, 422 КПК, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого
судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні
матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Цього не врахував суддя-доповідач апеляційного суду та необґрунтовано на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК повернув апеляційну скаргу, хоча постановлення
такого рішення не передбачено на стадії перевірки ухвали слідчого судді.

Крім того, повертаючи апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК суддя
апеляційного суду в ухвалі зазначив, що відсутність у скарзі підпису особи, що її подала, є підставою для повернення апеляційної скарги, оскільки невідомо чи є її автором ОСОБА_1. У той же час, зазначена норма закону передбачає можливість повернення апеляційної скарги якщо її подано особою, яка не має права на подачу такої скарги. Тобто, при її застосуванні судом визначальним є вирішення
питання про наявність у особи, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого законом права на її подачу, а не авторство в її виготовлення.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 подав свою апеляційну скаргу через районний суд, рішення слідчого судді якого він оскаржував. Зі змісту
супровідного листа районного суду в матеріалах провадження вбачається, що подана ОСОБА_1 апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді була скерована до суду апеляційної інстанції разом із матеріалами провадження. У цих матеріалах
провадження міститься і ухвала слідчого судді, яку ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку та в якій зазначено, що це рішення було ухвалено слідчим
суддею за скаргою останнього на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Отже, з огляду на положення ч. 3 ст. 392 та п. 10 ч. 1 ст. 395 КПК право заявника на подачу апеляційної скарги є очевидно безспірним.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що положення ч. 3 ст. 399 КПК не передбачають можливість повернення апеляційної скарги у випадку, якщо її не підписано особою, яка її подала (ч. 5 ст.396 КПК).

У такому разі згідно з вимогами ч. 1 ст. 399 КПК апеляційна скарга залишається без руху, а особі, яка її подала, встановлюється строк для їх усунення.

Таким чином, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1
суддя апеляційного суду неправильно застосував норму кримінального
процесуального закону, що є істотним порушенням яке перешкодило цьому суду
ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Детальніше з текстом постанови ВС від 03.02.2022 у справі No 347/295/21 (провадження No 51-4400км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/103132862
.