Позивач звернувся до суду з позовом до банку, третя особа – Первинна профспілкова організація співробітників банку, про скасування наказу та поновлення на роботі.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання представника банку про передачу справи за підсудністю у зв’язку з дотриманням позивачем вимог ЦПК України щодо визначення підсудності справи.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено у зв’язку із доведеністю позивачем заявлених вимог.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд також зазначив, що міський суд не порушив правила підсудності, оскільки, ураховуючи положення ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України, позивач мав альтернативне право пред’явити позов як за місцезнаходженням відповідача, так і за місцем свого проживання (зареєстроване місце проживання чи перебування).
ВС у складі ОП КЦС не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині підсудності справи, судові рішення скасував як такі, що постановлені з порушенням правил територіальної підсудності, справу передав для продовження розгляду за встановленою у процесуальному законі підсудністю, за зареєстрованим місцем проживання позивача з огляду на таке.
Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Нормами ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною
територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком
невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце
проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
ВС у складі ОП КЦС вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування ч. 1 ст. 28 ЦПК України, викладеного у постановах КЦС ВС від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18, щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120029704.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.