Оксана Вітязь, адвокат, член Комітету НААУ з медичного і фармацевтичного права та біоетики, провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Правові аспекти надання медичної допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню в умовах воєнного стану».
Воєнний стан – нова реальність, що диктує нові підходи в роботі медичної системи до надання допомоги як Збройним Силам України, так і цивільному населенню.
Під час вебінару лектор сфокусувала свою увагу на ключових моментах медичного сортування при наданні медичної допомоги потерпілим, надання медичної допомоги військовослужбовцям, вагітним, донорства крові в умовах воєнного стану, а також нюансах роботи системи охорони здоров’я на тимчасово непідконтрольних територіях.
Медичне сортування при наданні медичної допомоги потерпілим під час дії воєнного стану здійснюється відповідно до Стандарту екстреної медичної допомоги «Медичне сортування при масовому надходженні постраждалих на ранньому госпітальному етапі», затвердженому Наказом МОЗ України від 24.02.2022 року № 368.
Згідно Стандарту, медичне сортування потерпілих є одним з основних принципів медицини катастроф, заснованому на необхідності надання медичної допомоги в максимально короткі терміни максимально можливій кількості постраждалих.
Цей принцип відрізняється від стандартів надання допомоги одному постраждалому у звичайних ситуаціях, коли сил та засобів достатньо. Слід зазначити, що при надзвичайних ситуаціях існує диспропорція між кількістю постраждалих, тяжкістю їх травм та наявними медичними силами і засобами. Фактично за таких умов одночасне та повноцінне надання медичної допомоги всім постраждалим неможливо.
Необхідно розрізняти масовий та численний випадок при надзвичайній ситуації. Масовий випадок – наявність такої кількості постраждалих при якому неможливо повноцінно надати необхідну медичну допомогу, враховуючи наявні медичні сили та засоби закладу охорони здоров’я, кожному постраждалому. Численний випадок – наявність такої кількості постраждалих, при якому можливе одночасне надання їм відповідної медичної допомоги, враховуючи наявні медичні сили та засоби закладу охорони здоров’я.
У кожному закладі охороні здоров’я повинен бути план реагування на надзвичайну ситуацію та чітке розуміння максимальної кількості постраждалих, яким одночасно може бути надано медичну допомогу.
Пацієнтів кожної сортувальної групи розміщують у окремій зоні відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги. Ресурси мають розподілятися наступним чином:
- постраждалим І категорії надається необхідна медична допомога після пацієнтів/постраждалих ІІ та ІІІ категорії;
- постраждалі ІІ категорії мають найвищий пріоритет, наявні ресурси закладу охорони здоров’я повинні бути першочергово спрямовані на надання медичної допомоги цій групі;
- постраждалим ІІІ категорії надається медична допомога в необхідному об’ємі після надання допомоги пацієнтам/постраждалим ІІ категорії;
- постраждалим ІV категорії надається медична допомога в останню чергу.
На медичного працівника, що здійснює сортування, покладені функції стосовно:
- налагодження першого контакту з постраждалим та особами супроводу з дотриманням правил медичної етики та деонтології;
- інформування постраждалого, осіб супроводу про необхідність повідомляти персонал про появу нових скарг/ будь-які зміни стану;
- спрямування постраждалого до відповідної зони ВЕМД залежно від сортувальної категорії;
- надання пацієнту екстреної медичної допомоги (наприклад, застосування методів тимчасової зупинки кровотечі тощо).
Порядок надання медичної допомоги військовослужбовцям України в умовах воєнного стану удосконалено Законом «Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо вдосконалення порядку надання медичної допомоги військовослужбовцям в умовах воєнного стану», що набрав чинності 13 квітня 2022 року. Законом передбачається можливість забезпечити проведення лікування військовослужбовців за межами України в умовах воєнного стану, а також безоплатну медико-психологічну реабілітацію у відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду до них за рахунок держави.
Відповідно до Наказу МОЗ України «Щодо надання медичної допомоги в умовах воєнного стану військовослужбовцям, які беруть участь в операції об’єднаних сил» від 25.02.2022 року № 379, медична допомога надається усім постраждалим та пораненим у цілодобовому режимі безвідмовно, госпіталізація постраждалих та поранених здійснюється у найближчі заклади охорони здоров’я, які спроможні надати допомогу відповідно до профілю ураження.
Чинне законодавство гарантує військовослужбовцям права на безоплатне отримання психологічної реабілітації; щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залучення необхідних спеціалістів; безоплатне забезпечення ліками; стоматологічну медичну допомогу; санаторно-курортне лікування; оздоровлення дітей військовослужбовців.
Під час війни зазнала змін медична допомога в системі донорства крові. Наказом МОЗ України «Про організацію забезпечення потреб донорською кров’ю та компонентами крові в умовах воєнного стану» від 07.03.2022 року № 424 суб’єктам системи крові наказано:
- забезпечити залучення регулярних донорів крові та компонентів крові;
- організувати прийом донорів крові та компонентів крові відповідно до комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування. На період дії воєнного стану в Україні встановити цілодобовий режим роботи, позмінно. Реалізацію заходів з організації забезпечення донорською кров’ю та компонентами крові здійснювати в режимі утримання рівня сформованих запасів;
- забезпечувати донорською кров’ю та компонентами крові Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Державну службу України з надзвичайних ситуацій, Службу безпеки України та Державну прикордонну службу України відповідно до замовлень у повному обсязі безоплатно на підставі видаткових накладних;
- забезпечувати донорською кров’ю та компонентами крові у випадку їх нестачі інші суб’єкти системи крові державної та комунальної форм власності у заявленому обсязі безоплатно на підставі видаткових накладних;
- реалізація донорської крові та компонентів крові може здійснюватись між суб’єктами системи крові та закладами охорони здоров’я незалежно від форми власності за заявками на підставі видаткових накладних;
- щоденно до 10:00 з дня, наступного за днем прийняття цього наказу, надавати інформацію про наявний оперативний запас компонентів крові із використанням інформаційно-аналітичної системи «MedData»;
- у разі наявності технічної можливості, щоп’ятниці з 16:00 до 18:00, з дня наступного за днем прийняття цього наказу, надавати інформацію про планові потреби та фактичний залишок витратних матеріалів для забезпечення донорства крові та компонентів крові із використанням інформаційно-аналітичної системи «MedData»;
У разі відсутності технічної можливості, зазначена інформація передається засобами електронного зв’язку;
- з метою зменшення адміністративного навантаження на персонал забезпечити залучення та координацію волонтерів та добровольців до роботи у суб’єктах системи крові для маршрутизації донорів крові та компонентів крові, організації процедур їх реєстрації та інформаційного звітування.
5 березня 2022 року МОЗ України прийняло Наказ № 418, яким затвердило Методичні рекомендації щодо застосування протоколу масивної трансфузії компонентів крові постраждалим на етапах евакуації. Методичні рекомендації застосовуються у випадку госпіталізації постраждалих в критичному стані з ознаками геморагічного шоку у заклади охорони здоров’я, в тому числі при масових випадках. Медична допомога повинна бути надана в обсязі, що забезпечує достатню трансфузію компонентів крові постраждалим з метою стабілізації їх, а також організацію та підготовку до переведення на подальший етап госпіталізації у заклад вищого рівня.
У розрізі розгляду особливостей надання медичної допомоги вагітним, слід звернутися до п. д) ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», яким кожному громадянину України надається право на охорону здоров’я, що передбачає у тому числі й кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров’я. Жінки, які переїхали в інші регіони країни через бойові дії, можуть отримати необхідну їм медичну допомогу безоплатно. Це стосується і тих, хто залишився в регіонах, де доступ до медичної допомоги ускладнений через бойові дії, і є необхідність змінити лікарню.
Незалежно від терміну вагітності, а також чи ставала вагітна раніше на облік – вона може обрати будь-яку найближчу лікарню, яка надає медичну допомогу за пакетом «Ведення вагітності в амбулаторних умовах» та розраховувати на медичний супровід безоплатно. Направлення може бути як електронним, так і паперовим. Виписує його лікар первинки, з яким укладена декларація, або лікуючий лікар.
В умовах воєнного стану лікарі готові йти назустріч пацієнтам і приймати їх без направлення. Направлення для пацієнток, які переїхали з інших регіонів чи звернулись в іншу лікарню, створить акушер-гінеколог під час першого візиту.
У медзакладах, які мають відповідний договір з Національною службою здоров’я України, вагітні жінки зможуть спостерігатися безоплатно. І отримати весь перелік необхідних послуг – від розробки індивідуального плану ведення вагітності до необхідних лабораторних аналізів та інструментальних обстежень.
Міністерство охорони здоров’я України спростило процедуру формування лікарняних для вагітних, які через війну були змушені виїхати до інших країн. Такі зміни відбулися завдяки наказу МОЗ від 22.04.2022 року № 675 «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 01 червня 2021 року № 1066 та Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності». На час дії воєнного стану МОЗ дозволило лікуючим лікарям формувати медичні висновки про тимчасову непрацездатність (МВТН) без особистого прийому вагітної.
Питання надання медичної допомоги в умовах окупації врегульовано Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, Додатковим протоколом до Женевських конвенцій 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 8 червня 1977 року, Кримінальним кодексом України та законодавством у сфері державних гарантій з медичного обслуговування населення.
Кабінетом Міністрів України у перші дні війни було внесено зміни до Програми медичних гарантій, якими передбачено, що Нацслужба здоров’я і надалі покриває надання меддопомоги пацієнтам на тимчасово окупованих територіях, відповідно до українського законодавства.
Згідно норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни, окупаційна держава зобов’язана за допомогою всіх наявних засобів та в співробітництві з державними та місцевими органами влади забезпечувати та підтримувати діяльність медичних та лікарняних установ, а також забезпечити та підтримувати на окупованій території умови задовільні з погляду охорони здоров’я та санітарії, зокрема, вдаючись до вживання та проведення профілактичних та запобіжних заходів, необхідних для запобігання поширенню інфекційних захворювань та епідемій.
Додатковий протокол до Женевських конвенцій передбачає, що окупуюча держава зобов’язана забезпечувати подальше задоволення медичних потреб цивільного населення на окупованій території. Через це окупуюча держава не може реквізувати цивільні медичні формування, їх обладнання і матеріали або залучати в примусовому порядку до праці їх персонал, поки ці ресурси необхідні для забезпечення належного медичного обслуговування цивільного населення і для безперервного догляду за пораненими та хворими, які вже лікуються.
Тільки у разі, якщо вищезгадані умови дотримані, окупаційна влада може реквізувати медиків, обладнання, матеріали та решту необхідних ресурсів для надання невідкладної меддопомоги пораненим та хворим зі складу збройних сил держави-окупанта або військовополоненим. Однак така реквізиція можлива лише за наступних умов:
- реквізиція триває тільки доти, доки існує така необхідність;
- негайно мають бути вжиті заходи для подальшого задоволення медичних потреб цивільного населення, поранених і хворих, які перебувають на лікуванні та яких стосується така реквізиція.
Як зазначає МОЗ України, якщо представники країни-окупанта примушують медзаклад долучитися до надання меддопомоги, необхідно вчинити наступні дії:
- зафіксувати факт примусу окупаційної влади до надання медичної допомоги представникам країни-агресора (добровільна співпраця містить ознаки пособництва, колабораціонізму);
- зафіксувати, як у цей час забезпечується медичною допомогою населення на окупованій території (адже, якщо залучення медзакладів до надання допомоги окупантам призводить до погіршення задоволення потреб цивільних громадян, це є порушенням Женевської конвенції країною-агресором).
Лише добровільна співпраця з окупантами та підтримка окупаційного режиму тягнуть за собою кримінальну відповідальність, передбачену статтею 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність).
Для уникнення відповідальності важливо фіксувати факти примусу всіма можливими способами (фото, відео, письмові свідчення, документи та інші матеріали) й повідомити про них українські органи влади, щойно з’явиться така можливість.