Про докази і доказування у господарському процесі розповіла доктор філософії, суддя-спікер Господарського суду Житомирської області Оксана Машевська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками докази і доказування у господарському процесі, а саме:
1. Верховний суд – суд права, а не факту.
2. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції.
3. Рішення суду першої інстанції.
- 3.1. Що впливає на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду (закон).
- 3.2. Що має впливати на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду ( практика ЄСПЛ).
4. Стадії вирішення справи судом.
5. Докази ( факти) та доказування (процес).
6. Предмет доказування ( спір, спосіб захисту, сторони спору/процесу).
У рамках характеристики доказів у господарському процесі акцентовано на наступному:
1. Верховний Суд – суд права, а не факту
Верховний Суд є судом оцінки права, а не встановлення фактів. Його функція полягає у перевірці правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не у повторному дослідженні доказів чи встановленні фактичних обставин справи.
Суди першої та апеляційної інстанцій є судами встановлення фактів. Саме вони повинні:
- встановити всі обставини спору;
- оцінити зібрані докази;
- визначити, які правовідносини виникли між сторонами;
- застосувати відповідні норми права.
Судова практика:
- Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 902/1144/22.
- Постанова Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 922/4356/23.
Крім того, Верховний Суд не вправі втручатися в оцінку доказів, якщо:
- не встановлено порушень порядку їх отримання або дослідження;
- оцінка доказів вже була надана судами першої та апеляційної інстанцій.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
2. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції
Апеляційний суд:
- переглядає справу за наявними та додатково поданими доказами;
- перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції;
- діє в межах доводів та вимог апеляційної скарги;
- досліджує лише ті докази, які стосуються фактів, на які посилаються учасники справи в апеляційній скарзі або відзиві на неї.
Додаткові докази можуть бути прийняті лише у виняткових випадках, якщо сторона доведе неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, які від неї не залежали.
В апеляційній інстанції:
- не приймаються нові позовні вимоги;
- не розглядаються нові підстави позову, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Апеляційний суд може скасувати рішення у разі:
- Нез’ясування обставин, що мають значення для справи;
- Недоведеності встановлених судом обставин;
- Невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.
3. Рішення суду першої інстанції
Рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яке:
- ухвалене відповідно до норм матеріального права;
- прийняте з дотриманням норм процесуального права;
- відповідає завданню судочинства;
- враховує правові висновки Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, яке:
- базується на повно та всебічно встановлених обставинах;
- ґрунтується на досліджених доказах;
- містить оцінку всіх аргументів учасників справи.
Суд повинен вирішити:
- Які факти мали місце;
- Якими доказами вони підтверджуються;
- Які інші фактичні дані мають значення;
- Яку норму права необхідно застосувати.
При цьому суд не може виходити за межі позовних вимог, але повинен надавати їм належну інтерпретацію.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
3.1. Що впливає на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду (закон)
На формування мотивувальної та резолютивної частини впливають:
1. Повне та всебічне з’ясування обставин справи.
Рішення повинно базуватися на обставинах, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.
2. Безпосереднє дослідження доказів.
Суд повинен безпосередньо дослідити:
- письмові та електронні докази;
- речові докази;
- висновки експертів;
- показання свідків;
- пояснення учасників справи.
3. Межі позову.
Суд не має права виходити за межі позовних вимог.
4. Законодавство та усталена судова практика.
Підлягають врахуванню:
- чинне законодавство;
- сформована судова практика у подібних правовідносинах.
Разом з тим правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
3.2. Що має впливати на формування мотивувальної та резолютивної частини рішення суду (практика ЄСПЛ)
ЄСПЛ виходить з того, що справедливе рішення — це достатньо мотивоване рішення з урахуванням конкретних обставин справи.
Суд зобов’язаний:
- дослідити основні доводи сторін;
- ретельно розглянути всі змагальні документи;
- показати, що аргументи сторін були почуті.
Належне мотивування:
- демонструє сторонам, що суд почув їх позицію;
- дозволяє оцінити перспективи оскарження;
- забезпечує ефективний апеляційний перегляд;
- гарантує суспільний контроль за правосуддям.
Практика ЄСПЛ
- «Краска проти Швейцарії» (19.04.1993) — аргументи сторін повинні бути ретельно розглянуті судом.
- «Мала проти України» (03.07.2014) — необхідність належного мотивування рішень.
- «Руїз Торіха проти Іспанії» — мотивування захищає особу від сваволі суду.
- «DIYA 97 v. Ukraine» — принцип правової визначеності поширюється як на сторони, так і на суди.
- «ТОВ “Фріда” проти України» — необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості.
4. Стадії вирішення справи судом
1) Підготовче провадження:
Його завдання:
- остаточне визначення предмета спору;
- визначення характеру спірних правовідносин;
- встановлення обставин, які підлягають доказуванню;
- збирання доказів.
Судова практика:
- Постанова ВС від 14.01.2025 у справі № 910/12923/23.
2) Розгляд справи по суті:
Це основна стадія судового процесу.
Під час неї:
- встановлюються фактичні обставини;
- досліджуються та оцінюються докази;
- формується предмет доказування;
- застосовуються стандарти доказування.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18.
5. Докази (факти) та доказування (процес)
Доказами є засоби встановлення фактів, що мають значення для справи:
- Письмові, речові та електронні докази;
- Висновки експертів;
- Показання свідків.
До доказів висуваються вимоги:
- належності;
- допустимості;
- достовірності;
- вірогідності.
Судове рішення не є доказом.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21.
Доказування — це процес встановлення фактів, які підтверджують вимоги або заперечення сторін.
Мета доказування — відтворити реальні обставини спору та усунути невизначеність у спірних правовідносинах.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
6. Предмет доказування (спір, спосіб захисту, сторони спору/процесу)
Предмет доказування — це обставини (факти), які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення та підлягають встановленню при ухваленні рішення суду.
Спір і предмет спору:
Поняття «спір про право» має оцінюватися за його сутністю, а не формально. Суд повинен аналізувати фактичні та правові підстави позову, а не лише прохальну частину позовної заяви.
Предмет спору — це матеріально-правовий об’єкт, щодо якого виник конфлікт (кошти, майно, земельна ділянка тощо).
Спосіб захисту:
Предмет позову — це матеріально-правова вимога, тобто спосіб захисту права, якого просить позивач. «Спосіб захисту = предмет позову».
Сторони спору та сторони процесу:
Ці поняття не є тотожними.
Сторони процесу:
- позивач;
- відповідач.
Сторони спору:
- належний позивач;
- належний відповідач, до якого звернена матеріально-правова вимога.
Судова практика:
- Постанова ВС від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.
- Постанова ВС від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.
Судова практика:
- Постанова ВП ВС від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.