Про докази та доказування у кримінальному судочинстві на прикладі практики Верховного Суду розповіла суддя ВС у ККС Світлана Яковлєва.
Про це повідомляє Судова влада.
Вона нагадала, що за ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження (показання, речові докази, документи, висновки експертиз).
Суддя акцентувала на оцінюванні доказів, яке має здійснюватися за такими правилами:
- жоден доказ не має наперед встановленої сили;
- сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого;
- перевірка належності, допустимості, достовірності доказів (статті 85 і 86 КПК України);
- врахування достатності доказів та їх взаємозв’язку.
Говорячи про підстави для визнання доказів недопустимими, лекторка навела правовий висновок ККС ВС у справі № 455/844/16-к. У постанові ККС ВС вказано, що, вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення тією мірою, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених у ч. 2 ст. 87 Кодексу, послатися на конкретний пункт цієї норми.
Нагадала Світлана Яковлєва і про висновок об’єднаної палати ККС ВС від 15 січня 2024 року у справі № 683/694/20 про розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті. ОП ККС ВС виснувала, що за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, то такі розбіжності не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Суддя зауважила, що проникнення до житла чи іншого володіння особи, огляд та обшук – це процесуальні дії, які потребують попереднього дозволу суду. У цьому контексті вона розглянула практику ВС з таких питань:
- здійснення процесуальних дій без дозволу суду або з порушенням його суттєвих умов;
- порядок проведення огляду місця події чи житла, обшуку;
- використання доказів, отриманих з відкритих джерел;
- проведення слідчого експерименту та експертиз;
- використання доказів, здобутих в іншому кримінальному провадженні;
- особливості використання та оцінки негласних слідчих (розшукових) дій;
- контроль за вчиненням злочину;
- недозволені методи слідства;
- наслідки порушення права особи на захист та ін.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.