Суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва окреслила особливості судового розгляду справ про воєнні злочини. Доповідачка наголосила, що сьогодні важливою місією судової системи України є покарання винних у воєнних злочинах. Попри те, що ця категорія справ нова, судді активно працюють та вдосконалюють свої знання з тематики воєнних злочинів і злочинів проти основ національної безпеки України. Адже кількість надходжень таких справ до суду постійно зростає.
Про це повідомляє Судова влада.
Світлана Яковлєва зазначила, що розгляд такої категорії справ має певні особливості. По-перше, це визначення таких обов’язкових ознак воєнних злочинів, як: подія, яка призвела до правопорушення, сталася у зв’язку зі збройним конфліктом чи в контексті такого конфлікту; порушник усвідомлював фактичні обставини, які визначили наявність збройного конфлікту. У разі встановлення таких обставин протиправне діяння особи можна кваліфікувати як воєнний злочин.
Другою особливістю є визначення об’єктивної та суб’єктивної сторони кримінального правопорушення. Так, ст. 438 КК України передбачена відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. Але фактично вона є бланкетною нормою і в кожному конкретному випадку потребує звернення до правил та звичаїв ведення війни, які повинні містити посилання на норми, статті і правила Римського статуту МКС, конвенцій, додаткових протоколів до конвенцій або норми звичаєвих правил, що наповнюють зміст об’єктивної сторони кримінального правопорушення.
Україна не є стороною, яка підписала та ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, тому неофіційна кодифікація злочинів, які включені до Римського статуту МКС, не може бути автоматично і беззастережно застосована під час вирішення питання про кваліфікацію дій осіб за ст. 438 КК України. Положення Римського статуту МКС є орієнтиром до застосування норм міжнародного гуманітарного права, водночас для обґрунтування ознак об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України, потрібно звертатися до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року та протоколів до них. Джерелами міжнародного гуманітарного права є і Гаазькі конвенції, які забороняють та обмежують засоби ведення війни, а також звичаєві норми міжнародного гуманітарного права.
Крім того, зауважила Світлана Яковлєва, третьою особливістю є дотримання процесуального порядку розгляду таких кримінальних проваджень. Зокрема, це стосується розгляду кримінальних проваджень за процедурою in absentia, забезпечення захисту свідків і потерпілих, допиту малолітніх свідків та потерпілих, повідомлення учасників провадження про судовий розгляд, використання цифрових доказів та інших питань щодо проблематики воєнних злочинів.
Доповідачка акцентувала, що, незважаючи на всі складнощі, судова система України готова до розгляду великої кількості справ про воєнні злочини. Судді активно навчаються й підвищують кваліфікацію з питань міжнародного кримінального та гуманітарного права, щоб забезпечити в національних судах справедливий і ефективний розгляд справ про воєнні злочини.