На ключовій практиці Великої Палати ВС у сфері кримінальної юрисдикції в умовах війни зосередився суддя Великої Палати ВС Лев Кишакевич.
Про це повідомляє Судова влада.
За його словами, розгляд справ про воєнні злочини зараз є одним із найскладніших для судової системи України та пов’язаний із вирішенням непростих питань, з якими судова система не стикалася раніше.
Суддя нагадав, що 28 лютого 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила значуще в контексті міжнародного права рішення у справі № 415/2182/20 щодо визначення ознак суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України.
Зокрема, у цій постанові ВП ВС вирішила виключну правову проблему, розкрила елементи складу злочинів, передбачених статтями 437 і 438 КК України, а також розглянула питання щодо застосування процедури спеціального судового провадження (in absentia).
Лев Кишакевич пояснив, що, вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата ВС послалася на поняття агресії, яке наведене у ст. 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (ХХIХ) від 14 грудня 1974 року, і дійшла висновку, що діяння, визначені у ст. 437 КК України, здатні вчиняти особи, які в силу службових повноважень або фактичного суспільного становища спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними, та/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій.
Щодо особливостей розгляду справи судом за відсутності обвинуваченого (за процедурою in absentia) ВП ВС в цій постанові акцентувала, що на випадки застосування щодо підозрюваних та обвинувачених, які перебувають у районі проведення антитерористичної операції або на тимчасово окупованій території України, процедури кримінального провадження in absentia не поширюється вимога щодо оголошення в міжнародний або міждержавний розшук. У таких випадках підозрюваний вважається належним чином ознайомленим зі змістом повістки про виклик з моменту опублікування її в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а обвинувачений – з моменту публікації в таких засобах масової інформації та на офіційному вебсайті суду. Протилежний підхід, як зауважив Лев Кишакевич, знівелював би можливість притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності.
Крім того, Лев Кишакевич розповів і про висновок Великої Палати ВС щодо алкогольного напою, який імітує (відтворює) легально виготовлений підакцизний товар, як предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 КК України (постанова ВП ВС від 27 листопада 2024 року у справі № 336/3796/15-к).
У цій постанові ВП ВС визначила умови, за яких алкогольний напій може бути предметом кримінального правопорушення за ст. 204 КК України. Першою ознакою продукції, яка імітує певні алкогольні товари, що віднесені до підакцизних, є фактичний вміст спирту, за яким продукт має відноситися до категорії алкогольних напоїв. Другою обов`язковою ознакою предмета злочину, передбаченого нормою ст. 204 Кодексу, є незаконність поводження з алкогольними напоями та іншими підакцизними товарами.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.