Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 5 ст. 111-1 КК.
У касаційній скарзі захисник вказує, що у кримінальному провадженні № 62023170020001753 від 29.08.2023 за обвинуваченням засудженого, було використано докази, які опинилися у результаті виділення в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження № 62023170020001250 від 14.12.2022, які у свою чергу з’явилися у кримінальному провадженні у результаті тимчасового
доступу до матеріалів кримінального провадження № 62023170020000605 від 19.08.2022. Таким чином, основні письмові доказами у цьому кримінальному провадженні здобуті стороною обвинувачення в ході досудового розслідування іншого кримінального провадження.
Позиція ККС
кримінальне провадження передано на розгляд ОП ККС ВС.
Підстава передачі кримінального провадження на розгляд ОП ККС ВС: необхідність відступити від висновків колегії суддів Першої судової палати ККС ВС, зроблених у постанові від 28.04.2025 (справа № 129/3193/19, провадження № 51-5015км24).
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вказала, що ВС вже вирішував процесуальні питання щодо допустимості доказів у кримінальних провадженнях, отриманих шляхом тимчасового доступу до речей та документів з іншого кримінального провадження, з якими вони не об’єднувалися і з них не виділялися.
Так, у постанові Третьої судової палати ККС від 07.12.2022 у справі № 180/620/20 (провадження № 51-2977км22) колегія суддів дійшла висновку, що обраний стороною обвинувачення спосіб залучення доказів та процесуальних документів, на підставі яких проводилися слідчі (розшукові) дії, у результаті проведення яких було отримано докази, не є досконалим з точки зору юридичної процедури, оскільки за своїм функціональним призначенням регламентований Главою 15 КПК тимчасовий доступ до предметів і документів є заходом забезпечення кримінального провадження, спрямованим на збирання доказів, а не способом долучення окремих матеріалів з одного кримінального провадження до іншого.
Проте наявність у цьому провадженні звернення сторони обвинувачення до судді місцевого суду, до повноважень якого належить здійснення в порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, яким відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК є слідчий суддя, та судового рішення, яким надавався доступ до матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019040000000473, для їх долучення до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12020040000000232, нівелює недосконалість юридичної процедури долучення матеріалів з іншого кримінального провадження до провадження, яке в цьому випадку є предметом касаційної перевірки.
Натомість колегія суддів Першої судової палати ККС зазначила, що спосіб долучення доказів, здобутих в результаті проведення слідчих дій під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, а саме у провадженні на підставі статей 163, 164 КПК не є отриманням таких доказів у порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки цей спосіб стосується не збирання доказів, а заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до положень Глави 10 КПК.
Таким чином, рішення судів про визнання доказів, які були здобуті хоч і за допомогою рішення слідчого судді, але у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом як захід забезпечення кримінального провадження, належними та допустимими не відповідає вимогам КПК та є передчасним (постанова колегії суддів ККС від 28.04.2025 (справа № 129/3193/19, провадження
№ 51-5015км24).
Колегія суддів Третьої судової палати ККС не може погодитися з таким категоричним висновком колегії суддів Першої судової палати ККС та вважає, що від нього слід відступити.
Ухвала колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 03.07.2025 у справі № 638/18926/23 (провадження № 51-714км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/128719576
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.