Метод «витрати плюс» пов’язаний з порівнянням валової рентабельності собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником у зіставній (неконтрольованій) операції. Саме цей метод застосовується в разі реалізації товарів між пов’язаними особами
5 липня 2021 року Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби
у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного
суду від 1 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі No 620/1767/19 (провадження No К/9901/322/20) за позовом Приватного акціонерного товариства «Галс-К» до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган провів перевірку договору про спільну діяльність
платника податків щодо повноти нарахування та сплати податків під час
здійснення контрольованих операцій. Було встановлено, що валова рентабельність собівартості зазначених операцій є вищою за максимальне значення ринкового діапазону рентабельності собівартості, визначеного відповідно до вимог підпункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України. Контролюючий орган не погодився із застосуванням до таких операцій методу «розподілення прибутку» і вважав пріоритетним застосування методу «витрати плюс». Платник податків, не погоджуючись з результатами перевірки, звернувся до суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, покликаючись на помилковість висновків контролюючого органу щодо застосування методу «витрати плюс» замість використаного методу «розподілення прибутку» за наслідками отримання комплексних технологічних послуг. Відповідач використав показники валової рентабельності сукупності зіставних операцій за КВЕД без зазначення інших комерційних та/або фінансових умов зіставності. Валова рентабельність була фактично розрахована не за окремим видом діяльності, а за даними діяльності компанії в цілому в розрахунках показників рентабельності собівартості для зіставних компаній на підставі даних фінансової звітності.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін
постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, задовольнив
адміністративний позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючий орган неправомірно нарахував додаткові податкові зобов’язання згідно з методом «витрати плюс» в операціях з придбання послуг, заперечуючи правомірність оплати послуг залежно від фактичного результату. Використання для розрахунку ринкового діапазону рентабельності показників валової рентабельності зіставних операцій, обраних лише за КВЕД, не означає, що підприємства займались у відповідному періоді лише цим видом діяльності.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій і передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Метод «витрати плюс» пов’язаний з порівнянням валової рентабельності
собівартості продажу товарів (робіт, послуг) у контрольованій операції з аналогічним показником у зіставній (неконтрольованій) операції. Саме цей метод застосовується в разі реалізації товарів між пов’язаними особами.
У спорах щодо визначення прийнятності обраного методу визначення ціни в контрольованих операціях на податковий орган покладається обов’язок із доведення некоректності застосованого методу, але платник доводить на підставі документації з трансфертного ціноутворення обґрунтованість обраного
ним методу.
Ураховуючи специфіку здійснюваної сторонами контрольованої операції діяльності та договірні умови, до спірних правовідносин може бути застосований
метод «розподілення прибутку», але за умови надання інформації про наявність
істотного зв’язку між контрольованими операціями або перебування у власності
(користуванні) обох сторін контрольованої операції прав на об’єкти нематеріальних активів, що істотно впливають на рівень рентабельності.
Визнаючи неправомірним застосування відповідачем методу «витрати плюс», судам для правильного вирішення спору в цій частині потрібно першочергово
на підставі належних і допустимих доказів визначити, який саме метод визначення ціни в контрольованих операціях підлягав застосуванню та чи платник податків / контролюючий орган дотримувався вимог чинного законодавства, застосовуючи цей метод.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 липня 2021 року у справі No 620/1767/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98220291.