Обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Про це зазначила суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва, інформує Судова влада.
Водночас суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхніх позицій, а також роз’яснює їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку (ч. 3 ст. 349 КПК України).
У кримінальних провадженнях докази оцінюються, зокрема, за такими правилами:
- жоден доказ не має наперед встановленої сили;
- сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого;
- докази мають бути належними, допустимими, достовірними;
- сукупність зібраних доказів оцінюється з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як пояснила суддя, до процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, належать проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 233 КПК України), огляд (ст. 237 КПК України) і обшук (ст. 234 КПК України). Про ситуації, коли процесуальні дії, які потребують попереднього дозволу суду, здійснюються без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, доповідачка розповіла на прикладі релевантної практики Верховного Суду.
Крім того, Світлана Яковлєва наголосила, що сторона обвинувачення не може використовувати докази, здобуті за допомогою методів примусу чи тиску всупереч волі обвинуваченого, з огляду на право обвинуваченого не свідчити проти себе, та розповіла про недопустимість використання недозволених методів слідства.
би першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.