Суддя ВС у Касаційному цивільному суді Євген Синельников розповів про баланс прав та інтересів у цивільних провадженнях за участю ветеранів і членів їхніх сімей. Він звернув увагу на особливості тлумачення норм права, розрахованих на мирний час, під час дії воєнного стану та відповідні правові позиції Верховного Суду.
Про це повідомляє Судова влада.
Зокрема, суддя звернув увагу, що ст. 251 ЦПК України містить імперативну норму про те, що у випадку перебування учасника справи на військовій службі суд зобов’язаний зупинити провадження. Це певна гарантія для військовослужбовця, але на практиці вона вступає в конкуренцію з іншими фундаментальними правами.
У тому числі, це стосується сімейних спорів: про розірвання шлюбу, виплату аліментів на утримання дитини, встановлення чи оспорювання батьківства тощо. Наприклад, один з подружжя, який хоче розірвати шлюб і далі будувати власне життя, роками може не отримати рішення суду через те, що інший з подружжя – військовослужбовець наполягає на зупиненні провадження у справі. До порушення інтересів дитини може призводити ситуація, коли військовослужбовець наполягає на зупиненні провадження у справі про призначення аліментів. Разом з тим, зауважив суддя, в майбутньому аліменти все одно будуть присуджені щонайменше з моменту звернення з позовом до суду. Зупинення провадження не скасовує обов’язку батьків з утримання дитини, а дитина потребує утримання щодня.
Євген Синельников зазначив, що в таких ситуаціях важлива добросовісність у діях обох із батьків. У такому разі той з батьків, з ким проживає дитина, може скористатися наказним провадженням і отримати рішення у спрощеному порядку.
Також доповідач розповів про справи щодо стягнення безпідставно отриманих коштів. В одній зі справ суд задовольнив позов безвісно відсутнього військовослужбовця про стягнення цих коштів з колишньої дружини, спираючись, зокрема, на принципи добросовісності, розумності та справедливості. Це показовий приклад того, як суд тлумачить норми права з метою захисту прав людини, зокрема військовослужбовця.
Ще одна справа, про яку розповів суддя, стосувалася трудових прав військовослужбовців. Стаття 119 КЗпП України гарантує збереження місця роботи на час служби. Однак до недавнього часу існувало різне тлумачення цієї норми, зокрема щодо тих, хто на момент призову працював за строковим контрактом, строк дії якого закінчився під час проходження військової служби. Верховний Суд визначив, що питання про звільнення військовослужбовця може бути вирішене лише після його повернення зі служби, незалежно від того, був договір безстроковим чи строковим.
Також суддя розповів, що в КЦС ВС ведеться аналітична робота щодо визначення та узагальнення проблемних питань, які виникають при розгляді справ для їх вирішення. Зокрема, до апеляційних судів усіх регіонів були надіслані запити з проханням виокремити проблеми, з якими місцеві суди стикаються у справах, пов’язаних з правами військовослужбовців і ветеранів. Відповіді на ці запити вже надходять, і після їх опрацювання КЦС ВС підготує узагальнення щодо розгляду спорів стосовно захисту та реалізації прав військовослужбовців і ветеранів.
Підсумовуючи, Євген Синельников зазначив, що необхідно знайти баланс між гарантіями для тих, хто воює, і правами тих, хто залишився вдома. І поки що цей баланс не закріплено законодавчо – його в кожному спорі відшукують і визначають судді.
Віктор Остапук виступив із доповіддю «Проблемні питання доступу до правосуддя військовослужбовців у зоні бойових дій та осіб зі статусом безвісти зниклих за особливих обставин».