Суддя-спікер Великої Палати Верховного Суду Костянтин Пільков зауважив, що юристи критикують концепцію ефективного способу захисту, але водночас застосовують як інструмент захисту від позову.
Про це повідомляє Судова влада.
Він сказав, що є два шляхи відправлення судочинства: або суд виступає просто арбітром – лише вказує в конкретній справі, хто має рацію, і все, незалежно від того, чи призведе це до відновлення права, чи до компенсації його втрати; або суд зобов’язаний зробити так, щоб судове рішення було виконано й потягло за собою відновлення права чи відповідну компенсацію. «Для мене переважує шалька терезів на користь другого», – сказав суддя. Тож, на його думку, суди мають оцінювати способи захисту на предмет ефективності.
Костянтин Пільков звернув увагу, що концепція ефективного способу захисту в своїй основі мала розширене розуміння судами обов’язку держави забезпечити ефективний засіб правового захисту за ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також у процесуальних кодексах визначено, що метою судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту.
Водночас доповідач зауважив, що коли ми визначилися з моделлю ефективного захисту, в неї треба якось втиснути диспозитивність – те, що сторони розпоряджаються своїми вимогами самі. Тому сторони мають заявляти вимоги, які суд може задовольнити і які матимуть наслідком ефективне відновлення права. А якщо наполягати суто на моделі суду-арбітра, тоді слід полишити надії, що держава має бути відповідальною за виконання судових рішень. Говорячи про ст. 16 ЦК України, Костянтин Пільков порівняв її з пожежним стендом із належним реманентом, з якого кожен інструмент – для певної цілі. Якщо хтось взяв багор і намагається ним гасити палаючу нафту та вимагає, щоб був ефект, то відповідний інструмент – не для цього, пояснив доповідач. Тож у законі визначені способи захисту, і суд має ex officio вирішувати, чи подіє певний спосіб захисту в конкретному випадку.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.