Необхідною умовою для застосування пункту 141.4 статті 141 ПК України є те, що об’єкт оподаткування – це доходи нерезидента, отримані із джерела, що походить з України, якщо цей нерезидент провадить господарську діяльність на території України. У разі ведення нерезидентом на території України господарської діяльності доходи за відповідними видами фрахту (підпункт «г») або інші доходи (підпункт «й») оподатковуються відповідно за ставками 6 % та 15 %. Винятками є умови міжнародних договорів із додержанням установленої процедури підтвердження.
05 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства
«Ярослав» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі No 640/8574/19 за позовом Приватного підприємства «Ярослав» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган провів перевірку, якою встановив ненарахування податку на доходи нерезидента. Платник указав, що транспортно-експедиційні послуги не є фрахтом, а отже, відсутні правові підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
Окружний адміністративний суд позов задовольнив. Суд першої інстанції вказав, що висновки податкового органу про завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове про відмову в задоволенні позову. Суд апеляційної
інстанції дійшов висновку, що платник не надав довідки на підтвердження, що компанія-контрагент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір
України, а при виплаті компанії контрагенту доходу, джерело якого походить із України, податок з доходу нерезидента не утримувався та до бюджету не сплачувався.
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток. У цій частині було залишено чинним рішення суду першої інстанції. У частині збільшення платнику суми грошового зобов’язання з податків і зборів, зокрема з податку на доходи фізичних осіб, судові рішення були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Фрахт є винагородою (компенсацією), що виплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їхніх частин),
зокрема, для перевезення вантажів залізничним транспортом. Щоб уважатися
фрахтом, виплата має здійснюватись або за договором перевезення, або за договором найму (оренди) залізничного транспорту. Фрахтом у такому разі є виплата експедитором винагороди перевізник.
Виплати за транспортно-експедиторським договором на перевезення мають
іншу природу і не є фрахтом. Якщо надані транспортно-експедиційні послуги за своєю суттю не є фрахтом, то відсутні правові підстави для донарахування
податку на прибуток іноземних юридичних осіб.
Необхідною умовою для застосування пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України є те, що об’єктом оподаткування є доходи нерезидента, отримані із джерела, походженням якого є Україна, якщо цей нерезидент провадить
господарську діяльність на території України. У разі ведення нерезидентом на території України господарської діяльності, доходи за відповідними видами
фрахту (підпункт «г») або інші доходи (підпункт «й») оподатковуються відповідно за ставками 6% та 15%. Винятками є умови міжнародних договорів із додержанням установленої процедури підтвердження.
Національні стандарти (положення) бухгалтерського обліку не передбачають
спеціальної методики для визначення справедливої та амортизованої вартості
фінансових зобов’язань, а також органи, на які покладено регулювання питань
методики бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надали роз’яснення
щодо практики такого дисконтування. Тому платник, облік якого не базується на міжнародних стандартах фінансової звітності, не зобов’язаний визначати методи оцінки цих фінансових зобов’язань самостійно.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 серпня 2022 року у справі No 640/8574/19 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105623653.